14 Вересня 1789 росийське війско під командою віце-адмірала де-Рібаса[1] забрали Хаджибей штурмом.
Автор запевняє, що штурм Хаджибея „не належить до видатнїйших подїй другої війни проти Турок і забранє нїкчемного турецького замка не звернуло на себе уваги сучасників“ (15). Що се й геть-то не так, дуже добре доводить д. Маркевич в своїй, наведеній ранїйш працї, де, між инчим, він каже: „взагалї за часів сеї війни вчинки біля Гаджибея звертали на себе велику увагу — се знак, що вороги не аби як дивились на Хаджибей“ (50). Само по собі, що Росиї не можна була орудувати Хаджибейським лиманом, не забравши Хаджибейської фортеци, та й сам автор вказує на вагу володїня останньою, наводячи слова інжинєра де-Волана (16): „Хаджибейську затоку і Турки вважають за дуже важний пункт. Сей пункт треба лїчити в системі оборонній, що повинна закластись як наслїдок нової межі… Ворожій фльотї сей залив був пристановищем та захистом; опанувати його аж геть-то важно“. А як що се так, то те, що взято Гаджибей штурмом, повинно реєструвати ся до видатнїйших подїй другої турецької війни.
Після Яської згоди уряд думав заснувати в Хаджибеї пристановище морякам, що відбули службу, переважно Грекам, що служили в фльотї на Середземному морі, але „сей проєкт“, як каже автор, „через недовгий час залишено і замість него р. 1793 зареєстровано Хаджибей до третьої охоронної або днїстрової лїнїї і призначено збудувати тут фортецу“ (16). Останнє було виконано 1793 та 1794 рр. До заново збудованої фортеци прийшло війско, і „в бідному татарському місточку закипіло бучне таборниче життє“ (17). Отсе-то „військо занесло в Хаджибей перші початки громадського життя“ (17) — з'явилась православна церква, відчинено перший шпиталь, настановлено було поштильонів, щоб розвозили не тілько урядові, а й приватні листи. Але укупі з сими добродїйними початками громадського життя військо занесло й такі початки, що хаджибейській людности завадило та, мабуть, і примусило мешканцїв Хаджибею, що жили в нему ще до росийської волї, пожалїти, що не Турки панують над сїм містом, „Військовий елємент“, каже автор (17), „рішучо почав кермувати містом. Окрім військової в Хаджибею на той час не було другої старшини, а військова старшина не
- ↑ Де-Рібас не був тодї не то що віце-адміралом, а навіть і контр-адміралом. Контр-адміралом єго настановлено з ґенерал-майорів 1792 р. 22 листопаду. Див. Документы, относящіеся къ исторіи г. Одессы, Зап. Од. общ. истор. и древ. т. XVI стор. 3.
