де сегочасна Одеса, а на похилости Жевахової гори до Хаджибейського лиману (до XVI в. лиман був злучений з морем), поклав велику силу працї, щоб довести отсю свою думку. Питаннє про сампередне місце м. Качибея не має великої ваги в історичному життю останнього, а про те письменник поклав на него добру частину свого твору. І щож? Не вважаючи на усї наведені ним арґументи, читач усе таки не переймаєть ся думками автора.
Коротенький зміст твору д. Маркевича такий:
Сказавши кілька слів про джерела та підручники для істориї м. Качибея, автор оповідає нам про здобутки своєї працї: 1., більш правдиве показаннє місця Качибея, 2., зауважає, що Качибей і Качибеєво городище — з одного боку і Качибеїв маяк — з другого хоч і були близько один одного, але не на одному й тому-ж місцї, і мали неодинакову історию, 3., приводить нові догадки про заснованнє міста, і на останку 4, робить лучче, нїж се було досї зроблено инчими, виясненнє торговельно-промислового значіння міста.
Свій вислїд письменник доводить до 1791 р., себ то до Яського миру, коли Гаджибей перейшов під Росию і життя єго приняло инчий характер. Начинає автор з найдавнїйших часів. Він гадає, що місце (похил Жевахової гори та Хаджибейського лиману), де перегодом з'явилось литовсько-руське місто Качибей, за давнїйших часів було посїлками, що мали торгове значіннє. Не можна запевне визначити, коли засновано тут Качибей. Перша, найранїйша звістка про него належить до 1415 р. В сьому роцї, як сьвідчать Длуґош і Кромер, Ягайло послав з Качибея на кількох кораблях хлїб у Костантинополь, що тодї Турки держали в облозї. З отсїх звісток Длуґоша і Кромера знати тільки те, що Качибей р. 1415 був вже значним торговим портом, через него з Поділля йшов хлїб до византийських портів. Значить треба думати, що він істнував ранїйш 1415 р., себ то під кінець XIV віку. Але перш нїж зробив ся містом і портом, Качибей певне був просто селом, значить істнував ранїйш кінця XIV в. Виникає запитаннє, хто-ж першим оселив ся тут? Деякі вчені думають, відповідно гадцї письменників XVI в. Сарницького та Стрийковського, що осадчим Качибея був Качибей, старшина одної татарської орди, з тих що кочували по південних степах України. Професор Маркевич подає иншу гадку. На єго думку таким осадчим були переселенцї з приднїстрянського села Качебієва (воно істнує і тепер), що належало (в половині XVI в. запевне) Язловецьким. „Коли по тім“, каже автор, „в кінцї XIV в. і початку XV в. Понизє відійшло до великого князївства Литовського, Язловецькі, що в XV в. були старостами та воєводами подільскими,
