той круг рукомисл, що і пізнїйше, вони знали майже всї роди хлїба, всї роди господарської худоби, здобували і обробляли металічну руду, мали певні початки штуки (напр. в виробах металїчних) потреби комфорту й роскоші.
З сїм всїм звязані були зносини торговельні з инчими народами. Географичне положенє дало Руси дуже вигідне становище що до зносин культурних; як би не перешкоди, вона могла б бути незвичайно важним з погляду культурно-історичного пунктом, де стикали ся течиї з далекого сходу, з півночи, з германсько-романського заходу і тієї надзвичайно цїкавої амальгами християнських, клясичних і східних елементів, яку дає Византийщина. Я проминаю тут багаті скарби римські, бо хронологично вони попережають зазначений вище час, хоч менї особисто здаєть ся зовсїм певним, що маємо тут памятки зносин русько-славяньских; перехожу до сходу. Територия давної держави руської дає велику силу находок монети орієнтальної — з Туркестану і калифату Арабського, з віків VIII, IX і X. Сї скарби, порівняні з відомостями жерел писаних, переважно арабських, запевняють істнованє интензивних і широких зносин у народів руських з краями східними. За зносини з Византією найкращими сьвідками будуть трактати київських князїв з Византією в X в., трактати власне торговельні, що самим змістоим посьвідчають, як широкі і дужі були ті зносини; пригадаємо хоч бо той уступ в трактатї 907 р., де купцям руським заборонено вступати з свого передмістя до Костантинополя партіями більше 50 мужів разом[1]. Зносини з північю тревали дуже довго й стало; „путь із варяг в Греки“ київському книжнику XI в. здавав ся чимсь давним (і так воно власне й було), і цї зносини держали ся довго й потім; про них оповідають скандинавські саги і мовчки притакують київські монети на Балтийськім поморю. За зносини з західними народами й державами ми маємо згадку вже в такого мандрівця з X в. Ібрагима ібн Якуба: він повідає, що з Краква (себто Кракова) в Прагу ходили з крамом Руси і Славяне[2]“, але докладні і ширші відомости за.ті зносини ми маємо вже з XI–XII в.
Під впливом тих ріжних культур на основі славянській виробляла ся оригінальна і багата, зазначена характерними, своєнародними ознаками культура руська княжого периоду. Той чи инчий вплив брав перевагу часами, але нїгди не підлягала вона єму па-
