Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том II (1893).djvu/171

Ця сторінка вичитана

Мотрениньского коло Жаботина[1]. Не перечу, що Мелхиседек — се головний мотор, або радше найбільше сьвідомий чоловік, що-пустив машину суспільну в той страшний рух; ба, але хто-ж зложив машину зі всїми потрібними кільцями і прирядами, пригожими як раз до такого а не іншого руху, хто дав силу Мелхиседекови пустити ту машину в рух, звідки взялись і за яку цїну помічники Мелхиседека (Зелїзняк і др.)? А то всьо чей простим розбоєм пояснити годї, хоч і того елєменту, як всюди в подібних случаях буває, було в гайдамаччинї не мало[2].

Надіючись, що щирий голос сучасного чоловіка і то Поляка може мати в осудї цїлої справи може навіть більше ваги, чим теоретичні здогади пізнїйших істориків, подаю зміст а по части й дословні виписки з цїкавої брошури польскої XVIII. в., котрої мабуть не знають а бодай не цитують нї д. Корзон нї д. Шульгин. Книжка ся має заголовок в горі виписаний.

Написав її Франц Макульский і присьвятив Северинови Потоцкому, послови з воєводства брацлавского „na sejm zaczynający epokę wolności Rzeczy pospolitej i wzrostu себ то сойм чотиролїтний. Як видно з цїлої брошури, написав її Макульский підчас Сойму з горячого та щирого патріотизму, хотївши спонукати Сойм до таких постанов, котрі би зміцнили на будуче польску державу, усуваючи хиби минувших часів. З кождого єго слова віє щиростию і любовию вітчини, так що о правдї єго слів годї сумнїватись.

В переднїм слові хвалить Микульский Северина Потоцкого за єго людяне поступованє з підданими, між тим коли: „widok wielu Panów i ich subalternów, gorzej niż z zwierzętami postępujących z ludźmi, wzruszyły mię i przeraziły żalem najgwałtowniejszym aż do zakątków duszy, przesełając westchnienia, każąc złorzeczyć ich chciwości i bezsumieniu jako materyi palnej, do podniecenia buntu, strasznego zawsze dla „Polski“ (стр. 7).

Їдучи з України до Варшави записував Макульский свої гадки, які насував єму вид зруйнованого бунтами гайдамацкими краю, в подорожнім дневнику і з того дияриюша виємки видруковані як раз в оттій брошурі, про котру бесїда. Передовсїм же відповідно до тенденциї брошури подає наперед гадки про причини бунтів а відтак ради, як би їх усунути. Для нас важна хиба перша частина. Макульский дійшов до

  1. Korson: Wewnętrzne dzieje Polski za Stanisława Augusta, Kraków 1882 I. p. 199–206.
  2. Волод. Антоновичъ: Изслѣдованіе о гайдамачествѣ Кіевъ 1876.