лїс, зруйнували хуторі, виловили рибу в ставу і спустили з єго воду. Коїти таке лихо запомогала „козацька залога“, що гетьман вирядив до воєводи. — В одному нападї такому кермував сам Кисїль: се знати зі скарги на єго пріора Грибовського і усїх ченцїв луцького домінїканського монастиря. Знати з тієї скарги, що в маю Кисїль, вернувшись з комісиї отієї невданої, поїхав з Гощі до місточка Торговицї і звідсїль вирядив своїх „пахолків, боярів і козаків ребелїзантів, котрих на той час при собі на залогу до Гощі від Хмельницького мав“ і наказав тій ватазї в пень знївечити монастирські села Вербічев і Новостав, поруйнувати хрестян і пограбувати їх добро. Кисїлева ватага ретельно справила наказ воєводи і одного хрестянина з Новоставу пробила до смерти. Лишень 4 червня Кисїлеві „пахолки і бояре“ і Тимошеві козаки покинули монастирські маєтности.
Бачимо, що тут кожен пильнував коло власних вигод особистих і зводив рахунки з ворогами. І Тиміш з батькові піддобрюють ся до Кисїля ради інтересів багатого козацтва і Кисїль руйнує сусїдні села про свою вигоду, а в листах до короля і до маґнатів плаче-вболїває, що все віддав на жертву рідному краю.
О. Я. Конїський.
| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том III (1894).djvu/230}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
