й приготовано для виданя акти козацких часів (і тільки через те, що директор архиву справ заграничних натепер уважав, нїби таке виданє не на часї, і не видав оріґіналів, се виданє не з'явилось, дещо з материялів сїх потім видав коштом петербурскої комісиї Костомарів); пробовано, хоч здебільшки даремно, здобути материяли з архивів львівских і варшавских і т. и. Після заведеня Центрального Архиву, як кажу, ся енерґія менчає; хоч в виданях комісиї не перестають з'являти ся материяли з инчих архивів (львівских, варшавского, московских, литовскої метрики і т. и.), але сї розвідки виходили з особистої інїциятиви співробітників комісиї, незалежно від неї. Сего року одначе знову піднесла ся через комісию справа про передачу деяких архивів з Чернигівщини й Полтавщини в Центральний Архив; добре було-б, коли-б комісия і на дальше не занехала справи збирання материялів україньскої істориї, такі сумні факти, як недавна передача частини Румянцовскої Описи України в Петербурску Публичну біблїотеку не трапляли ся більше. Між инчого нагадаєм ще про архиви земель Холмскої й Люблиньскої, передані недавно в Виленьский архив, де мабуть лежатимуть без усякої користи, і певне могли-б звідсїль бути передані в київский архив.
Окрім збирання археоґрафічних материялів, якийсь час комісия доволї енерґічно бралась і до справ археоґрафічних. 1845 р. київский „комітет для вишукування давнини“ було скасовано й сю справу передано комісиї; комісия виробила широку археольоґічну проґраму, завівши в неї не тільки забутки монументальні історичні, але й археольоґію доісторичну. Головним дїячем в сїй справі був проф. Іванїшов, що й зробив кілька розкопок курганів; з поміж них найбільше значіннє має розкопка могили Перепятихи коло Києва (типу т. зв. скитского, з часів переходу від бронзової до залїзної культури), публикована в виданих 1846 р. Древностях комісиї. Але далї се видавництво спинилось, і самі розвідки археольоґічні після того поновлялись спорадично й мало; причини тому були материяльні: археольоґічні видання й розвідки забирали багато кошту, спиняючи видання археоґрафічні, що були головною справою комісиї.
За видання археоґрафічні комісия узяла ся зараз же по свому заснованню дуже енерґічно. Але як під рукою не було готових материялїв, і відомости про них тільки що збирались помалу, то й видавництво спочатку вело ся навпомацки. Весь перший період —