віку, а найбогатші жерела україньскої істориї гинули й нищились в невідомости. Істория збирання материялів для комісиї яскраво показує, як мало були відомі сї жерела. Для комісиї було зовсїм новиною істнованнє актових книг — в Овручу! также більш припадково дізнались про незлїчені материяли для істориї гетьманьщини в архивах московських (тепер Мінїстерства справедливости і Міпістерства справ заграничних).
Треба віддати в тім честь комісиї, що вона зараз же постарала ся зібрати на більше наукових сил, не вважаючи на национальність і комісия з початку складалась з польского нумізмата Ст. Шодуара, Мих. Максимовича, Іванїшова й проф. Домбровського; до участи вона закликала між инчого Кулїша (тодї вчителя повітової школи в Києві, Шевченка — яко маляра, Костомарова (1846), Плат. Лукашевича, Метлинського, Д. Зубрицького, також місцевих польских письменників і аматорів, між ними найбільше зробив для неї Каєтан Свидзїнський). Почали з вишукування материялів; київскі архиви саме перед тим були добре обібрані для петербурскої археоґрафічної комісиї, звідки київска комісия даремно вимагала повороту забраного; за те важні відомости про архиви місцеві подавали розсилані по ґубернїях члени й кореспонденти комісиї; в сїй справі дуже користною була запомога Бібікова, котрий з надзвичайною енерґією накидав розшукуванє архивів урядникам місцевої адмінїстрациї, маршалам, й приватним особам; хочай з якоїсь преюдикациї особливо цїкавились архивами приватними польскими (з котрих одначе покористувались дуже мало через ворожі відносини більшости Поляків до дїяльности комісиї), але по дорозї вияснили ся документальні скарби урядові, й сї розвідки закінчили ся надзвичайно важним фактом — заснованєм в Києві 1852 р. Центрального Архива при унїверситетї, куди зібрані були всї архиви судові й урядові до 1800 р. з усїєї правобічної України. Архив сей став головним джерелом для комісиї, як і взагалї для історіоґрафії правобічної України. Можна одначе пожалувати, що занявши ся студиованєм великих засобів центрального Архиву (Архив містить в собі коло 6000 актових книг і коло 500 тис. окремих документів, не рахуючи сюди т. зв. „старих дїл“), комісия вже з менчою енерґією збирає материяли з других жерел; правда, що вона вже не мала енерґічної урядової запомоги, яку мала за часи Бібікова. Тодї она енерґічно кидалась за материялом, не обмежовуючись правобічною Україною; так з Чернигова тодї передано їй було архив гр. Румянцова, з Петербурга архив унїяцких митрополитів; з архива Синода багато витребовано материялів для істориї унїї; з московских архивів зібрано
