вводжу з виємом двох: ў і å. Перший знак означає переливний звук (Zwitterlaut) колибаючий ся межи л і в, або дуже коротким у пр. гвариў, ўобух; другий, впрочім рідко тут ужитий мною, виражав а з'ужене, майже стісняюче ся в о н. пр. я повідåў. Після суголоски (шелестівки, співзвука) змягченої перед і (= ѣ) пишу ь н. пр. дьітинный, ньіма, усьін, льіпити.
Нинїшна праця становить в певнім зглядї доповненє обширнїйшої студиї поміщеної в Archiv für slavische Philologie В. Яґіча під заголовком: „Ueber die Mundart der galizischen Lemken. Ein Beitrag zur slavischen Dialektologie“ von I. Werchratskij, т. XIV. стор. 587–612. — т. XV. стор. 46–73. — т. XVI. стор. 1–41.
Понеже говор Замішанцїв уважати випадає за одміну (підговор) говора лемківского, про тоє хотячий близше познайомитись з тим предметом зволить порівнати обі статтї.
Материял тут поданий зібрав я в першій половинї серпня р. 1891. Іменно об'їхав для студий діялєктольоґічних слїдуючі се́ла: 1. Близенька. 2. Гвоздянка. 3. Коростенька. 4. Чорноріки. 5. Ванївка. 6. Бонарівка. 7. Ріпник. 8. Опарівка.
При поодиноких виразах або формах звичайно наведені в скорочень) місцевости, де згадані слова уживають ся. І так означає: Б. = Близенька (в книжках: Близянка). — Бон. = Бонарівка. — В. = Ванївка. — Гв. = Гвоздянка. — К. = Коростенька (в книжках також Красна). — О. = Опарівка. — Р. = Ріпник. — Ч. = Чорноріки.
Вирази говора Замішанецкого тут зіставлені з одвітними виразами загально у нас уживаними або з виразами других говорів нашого язика, декуда також — іменно, де се менї видавалось пожиточним — з словами старословеньскими і з виразами живучих бесїд славяньских. При порівнаню приложників руских і старословеньских послїдні наведені все в формі іменній.
- Ві Львові 15. падолиста 1893.
Іван Верхратский.
