ногы, хыба. Подекуди звучить ы майже як гровіке довге о н. пр. мыш (майже як мōш).
Річ природна, що Замішанцї, творячи мов би о́стров руский серед осель мазурских, підлягли впливови бесїди мазурскої сильнїйше, нїж Лемки. То-ж находимо в говорі Замішанцїв такі форми як ньіма, польск. niema, м. нема́, лемківск. ньіт, не́ є; дзецко уживають майже виключно місто дїтина, тим часом у Лемків уживає ся також досить часто дьітя, дьітина; натоміст дьітинный уживають тут в значеню: дїтни́й; словік (соўовік) місто соловій; зьобро м. ребро, сроґий і сетный в значіню: дуже великий, огромний; двайцє і двадистя (dwadzieścia), штырдесті (czterdzieści) і пр. З другої сторони не мож знов поминути сеї обставини, що декотрі місцеві вирази суть дуже хороші, чисто рускі і дїйстно збогачують словню нашого язика н. пр. примітний вираз: цьільнути, в Ріпнику уживане: тороканя і др. В декотрих напрямах розвинулись уваги гідне богацтво і розмаїтость виразів, от хочби що до номенклатури нашого деркача (Crex pratensis), котрий в малій закутинї замешканій Замішанцями має аж девять назв: тритко, хрущ, хрущель, гыбок, ґедз, ґецок, ґецко, ґецак, скрипак.
Старинні форми в говорі Замішанцїв взагалї попадають ся рідше, нїж у Лемків.
Численні скороченя одмічаючі говор Лемківский як: по-ле-гев! хо-ле-хо! со-ле-ся-со! смо-ле-смо! і др. в тім говорі не стрічають ся.
Наголос кладе ся в говорі Замішанцїв, так як у Лемків, все на послїднім складї; мимо тоє сам виговор взагалї мякший і більше зближений до говорів східної Галичини.
Лемки зовуть себе „Русна́кы“ — Замішанцї же іменують себе „Руси́ны“. Лемки зовуть тих руских братів своїх „заміша́ний на́рід“, „заміша́нцї“, а не раз також „Мазу́ры“ тому, що они живучи між Мазурами приняли ношу мазурску. Однакож Замішанцї не вдоволені з тих назв. І так розказував менї один селянин в Ріпнику „Я ку́пиў бы́кы на ярма́ку у гірня́ка — а тот гва́рит мі: „вы Мазу́ры!“ я-ж мо́вю му: „чўове́ку, за́-што? я та́кый Ру́син, як ты!“ — е, пові́дат, вы юж Мазу́ры“. — Лемків зовуть Замішанцї „гірняками“, рідше також „Лемками“.
Для відданя звуковости виразів говора того уживаю правописи фонетичної, і то о скілько мож упрощеної: нових знаків не
