місто лемк. по рускы, по пільскы говорять по руску, по польску; — місто загально руск. нашого, нашому, вашого, вашому говорять наше́го, наше́му, ваше́го, ваше́му; — місто я знаю, маю кажуть я знаў, маў. Окрім частицї „лем“, єще і декотрі другі лемківскі слова тут не уживають ся. І так лемк. ярец тут зове ся ячмін, лемк. палюнка тут зорівка місто хыжа говорять тут (з виємом Опарівки) хаўупа і пр.
В говорі Замішанцїв початкові голосівки (самозвуки) слів звичайно принимають придих: ястряб, яптыка, ўівця, ўосот, ўосика, ўосїнь, ўовад, ўострый, ўузда, гиначе і пр., тим часом у Лемків придиху найчастїйше нїт: астряб, уця, осот, острый і пр.
Говор Замішанцїв — хоть і обмежає ся на просторонь невеличку, ледве кілька сел обнимаючу — оказує розмірно велику розмаїтость і одмінность місцевостну: майже кожде з сел горі наменених має в своїй бесїдї щось приватного. І так приміром в Близеньцї називають кропиву „покріва“, в Коростеньцї „коприва“; в Близеньцї зве ся волосїнь, волосань „усьін“, а в Ванївцї „воўосан“. В Ванївцї, Коростенцї, Чорноріках зовуть крука (Corvus corax) крамко, в Ріпнику гавран; — — в Близеньцї, Коростеньцї уживає ся приложник в 1. пад. єдиничного числа, середнего рода на оє: теля красно́є, жеребя маўо́є, вально́є дзецко, татарско́є зьіля — тим часом в Ванївцї, Бонарівцї, Ріпнику, Опарівцї в речених формах е одмітує ся, так що кінчать ся на ой (ей): до́брой моўоко, худой теля, синей небо. Навіть в однім селї бувають що до виговору ріжницї. І так долїшна часть в Опарівцї говорить сепеляво: сапка, стыры, сестый — горішна же (від церкви до гори): шапка, штыри, шестый. Подекуди в Бонарівцї говорять місто вода, волю, вольіти — ода, олю, ольіти, котрий то виговор уважає ся там за одличний, благородний. В певних случаях виговорює ся а перед ў, (іменно в наконечнім складї перед ў = лъ в part. praet.) тїснїйше, протяжнїйше (так, як так зване a pochylone á в мазурскім), через що близить ся до звука о н. пр. мåў, хпåў, повідåў = мав, впав, повідав; — купåўка = купавка. Оттак в виговорі єсть розлука межи praes. я знаў = знаю, — a perf. я знåў = знав.
В говорі Замішанцїв єсть, як у Лемків, трояке и: грубе ы ( — старосл.ꙑ), середуще и (= старосл. и) і мягке і (= старосл. и) н. пр. бык, мыш; нич, ник; мі, сі. По части інодї тиї звуки навіть у того самого виразу міняють ся і переливають з собою: скріпак і скрипак, штосі і штоси, сівый, сивый і сывый. По гортанних кладе ся ы, як у Лемків, Чехів і в старословеньскім: сокыра
