етноґрафічних студій і наукових інтересів чільних провідників славянського відродженя в першій половинї XIX в.
Еміль Коритко родив ся 1813 р. в Жежаві коло Залїщик. Приймаємо сю дату як зачерпнену із урядових актів, суперечну з датою поданою на памятнику, яка очевидно основана була на памяти матери, що вчасно в Жежави переїхана з сином до Львова. Батько Коритка, Станїслав, жив далї в Жежаві і був там іще 1838 р. Еміль був наймолодшим із чотирьох братів; крім чотирьох синів були ще дві дочки. Для едукації тих дїтий мати перенесла ся до Львова, де сама займала ся їх вихованєм. Із Жежави довожено що місяця фірами провіянти і опал до Львова. Початкові школи Еміль кінчив у Львові і 1833 р. був уже на другім курсї т. зв. філософії, що відповідала тенерішнїй осьмій класї ґімназіяльній. Не маємо нїяких свідоцтв про те, яким учеником був Коритко, та вже те одно, що в 1833 р. його імя появляєть ся в полїції на індексї людий полїтично підозрених, доказує нам, що він по при обовязкові шкільні студії цїкавив ся полїтичними питанями і то в тім напрямі, що тодї ворушив уми всеї горячійшої молодїжи не тілько унїверситетської, але також ґімназіяльної, і при пануючій тодї системі швидко мав заповнити вязницї цвітом польської, а по части й руської молодїжи. Про справи, якими цїкавив ся тодї Коритко, маємо звістки виписані в віденського архіва на мою просьбу д. М. Тершаківцем, якому тут за його працю висловляю щиру подяку. Виписки передаю в перекладї, а в додатку також у нїмецькім оріґіналї.
З кінцем 1833 р. до дирекції львівської полїції війшов донос, буцїм то молоді люди Тишкевич, Улятовский і Коритко стоять на чолї якоїсь конспірації, і що остатнїй із них має таємну друкарню в якімось манастирі і займає ся друкованєм брошур революційного вмісту. Полїція звичайним своїм способом не арештувала від разу посуджених винуватцїв, але розтягнула над ними як найдокладнїйший догляд, якого вислїдом було сконстатованє, що Коритко мав справдї участь у веденю друкарнї, але нї в якім манастирі, анї не власної, а тілько займав ся друкованєм деяких заборонених тодї в Австрії творів, в тім числї Міцкевичевих „Księgi narodu polskiego і pielgrzymstwa polskiego“ в друкарнї інститути нар. ім. Оссолїньских. Справа сего друкованя викрила ся вповнї в 1834 р. і потягнула за собою арештованє голови інститута Оссолїньсвих Константина Слотвіньского і ще деяких молодих людий, і замкненє самого
