Нові повновласти для переговорів з Юрієм Хмельницьким виготовлено під датою 4 червня 1657 р.[1] В відручнім письмі до Парчевича висказує ся Лєопольд, на основі польських звісток, похвально про дотеперішню дїяльність посла, особливо про його посередництво в пересправах Бєньовского з козаками і взивав свого посла дїлати дальше в тім напрямі, щоби почате дїло довести до бажаного кінця. В разї, коли би старий гетьман вже справді помер, або передав управу синови, має посол зложити Юрівви Хмельницькому привіт від угорського короля і вести з ним дальші переговори після давної інструкції. Про вислїд справи нехай зараз дасть знати через окремого післанця[2]. Сей лист і грамоти вислано мабуть через польського посла, як се проєктував автор згаданих заміток, одначе вони не дійшли рук Парчевича, котрий лежав тодї у Львові „під опікою лїкарів і хірурґів“[3]. Доперва 30-го червня відповів архиепископ на листи Лєопольда з 19 мая. Перш за все оправдав свою дотеперішню мовчанку, що від 8 лютого не давав ніякої звістки. З дороги було се неможливо ізза воєнного положеня, викликаного походом Ракоція — добре, що йому самому удало ся добити на Україну. З Чигирина збирав ся нераз писати, але гетьман не вважаючи на обіцянку не дав післанця для передачі листу. Та й великою перешкодою була недуга, котра перепиняє йому, хоч як дуже бажав би сього, особисто зложити своє посольське справозданє. Однак виручить його в тім товариш і свідок недолї, Марціанович, котрий оповість, кілько вони витерпіли і як удало ся гетьмана, зарозумілого з причини стільки побід, приєднати до мира[4]. Рівночасно вислав лист до польського канцлера Корицїньского, де висказує свою радість, що погубна війна між Польщею і козаками тепер покінчить ся і що удало ся наклонити „того дикого льва“ до мира, про який він передше навіть згадувати не позваляв[5].
Марціанович задержав ся у Львові лише кілька днїв. Одержавши перепустку від ґенерала Потоцкого, пустив ся 20 червня
- ↑ Pejacsevich c. 1. Beilage № 44 і 46.
- ↑ Ibid. Beilagen № 42.
- ↑ Сї листи попали у варшавський архів, а тепер в Моск. Гл. Арх. МИД.; вони були запечатані і доперва на моє бажане отворено їх в вересни 1907 р. Пеячевич видав сї листи з брульонів віденського архіва.
- ↑ Pejacsevich c. 1. Beilagen № 47.
- ↑ Моск. Гл. Арх. МИД., Гр. цар. Пол. сн. съ Тр. св. 1.
