малолїтному синови[1]. Однак вісти, котрі приходили через Польщу, були доволї користні. Ще перед поворотом Бєньовского доносив Лїзоля, що до польського двора наспіли вісти про миролюбивий настрій козаків і їх охоту поладнати ся з Польщею. При тім додав, що цїсарський посол віддав в тій справі великі прислуги свому польському товаришеви через своє посередництво при переговорах з гетьманом[2]. З початком червня мав Лїзоля тайний розговор з Беньовским, який як раз вернув із свого посольства назад до Данкова. В тім розговорі потвердив польський посол вісти про прихильність козаків до мира з Польщею і згадав, що Хмельницький згодив ся на посередництво цїсаря та поставив зі свойого боку доволї користні умови. Про Парчевича замітив лише, що й він дістав користну відправу від гетьмана, вибрав ся вже в дорогу з поворотом, одначе по дорозї занедужав; де саме тепер обертає ся та що з ним стало ся, про се не мав Бєньовский нїяких відомостий[3].
Як раз під ту пору рознесла ся нова поголоска про смерть Хмельницького[4]. Сю поголоску викликали безперечно вісти про недугу старого гетьмана і вибір його сина Юрка гетьманом. Вона була товчком до нової акції віденського двора в справі задуманого посередництва. В замітках до першого листу Лїзолї (з 29 мая) зупинив ся один із членів надворної тайної ради у Відни між иншим і над сим питанєм. З огляду на ріжні вісти про смерть старого гетьмана і переданє начальства над козаками Юрієви Хмельницькому радить автор заміток виготовити нові грамоти для Парчевича на адресу молодого Хмельницького і таким чином уможливити архиепископови веденє дальших переговорів. Ті грамоти треба вислати через присутного у Відни польського посла, однак перед тим докладно у нього розвідати, як властиво стоять справи[5]. Той проєкт одобрено на засїданю тайної ради 7 червня, де й рішено вислати дотичні письма[6].
- ↑ Лєопольд до Лїзолї 7 червня 1657 р. Ibid.
- ↑ Справозданє Лїзолї з 29 мая 1657 р. Přibram, Berichte, № 59. Arch. f. öst. Gesch. Bd. 70.
- ↑ Справозданє Лїзолї з 3 червня 1657 р. Віденський H. H. u. St. Archiv. Polonica.
- ↑ Про першу таку поголоску доносив Парчевич ще з Ярославя 8 лютого 1657 р.
- ↑ Gutachten über des Lisolae Schreiben vom 29 Mai; без підпису. Ibid.
- ↑ Ibid. замітка на боцї.
