в порозуміню з Польщею і Фердинанд III просив через свого посланника Фраґштайна польського короля о додаткові порученя для Парчевича. Однак Ян Казимир був цїлком вдоволений інструкцією, яку одержав цїсарський посол від свого двора і заявив, що не має нїчого додати; просив лише, щоби Парчевич ужив свого впливу для як найшвидшого допущеня королївських послів до Хмельницького. Однак титул „illustrissimus“, даний гетьманови в цїсарських листах, не подобав ся польському канцлєрови і він наставав, щоби на будуче уживано лише титулу „generosus“, який давано кождому шляхтичеви[1]. Зі свого боку післав польський король до козаків Бєньовского, який мав всїми силами старати ся переконати гетьмана, що для України лише злука з Польщею може принести хосен, бо Москва вже зрадила козаків, Карло X Ґустав також готовий мирити ся з Польщею, а на Ракоція годї покладати великі надії[2]. При тім мав Бєньовский вести пересправи в тїснім порозуміню з цїсарським послом і хіснувати ся його радами. Рівночасно, бо також в сїчни 1657 р. виїхав польський посол, Ромашкевич, до кримського хана, щоби хан по доброму або й грозьбами принудив гетьмана до згоди з Польщею та розриву зі Шведами і Ракоцієм; при тім мав посол впевнити хана, що король тепер дїйсно щиро бажав згоди з козаками[3]. В часї пересправ цїсарського посла з гетьманом надїхали посли з Криму[4], які безперечно дїлали в тім напрямі. А що й царський посол Василь Кікін[5] старав ся відтягнути Хмельницького від Шведів та Ракоція, то недужий гетьман мусїв числити ся з голосом чотирьох могутних держав. З другого боку і противна сторона не засипляла справи. В послїдних днях сїчня 1657 р. наспів до Чигирина Ґотгард Велїнґ, посол шведського короля. Не вдаючи
- ↑ Лист Фраґштайна з 9-го лютого і Лїзолї з 10-го лютого до Фердинанда III. Віденський H. H. u. St. Archiv. Polonica.
- ↑ Інструкція Бєньовскому M. Гл. Архивъ МИД. грам. цар. Пол. снош. съ Татарами. Костомаровъ с. 1. IV, 619 говорить, що Бєньовского вислав король в цьвїтни. Однак згаданий висше лист Лїзолї з 10 лютого доказує, що вже тодї вислано посла з Ґданська. До Чигирина наспів Бєньовский 3 марта. Cf. справозданя Лїзолї з 3 червня 1657 р. Віденський H. H. u. St. Archiv. Polonica.
- ↑ Інструкція Ромашкевичу. М. Гл. Архивъ МИД. грам. цар. Пол. снош. съ Татарами.
- ↑ Справозданє Марціановича с. 1. Beilage № 49.
- ↑ Через Кікіна передав Хмельницький відпись грамот привезених Парчевичем. Cf. низше ст. 18.