лася і підтримувалася тільки надсиланнєм або припадковим приходом необхідних богослужебних книг з Московської держави“, — і як на одинокий виїмок автор вказує на появу нових редакцій Печерського Патерика.[1]
Розуміється, се погляд занадто песимістичний. Застоя в літературній творчости була, але книжна верства істнувала і не зіставалась зовсім глухою на сучасні культурні і літературні течії. Інтелєктуальна робота не переривалась, і наше відродженнє 1580–1600-х рр. не було продуктом самої тільки польської реформації XVI в., а приготовлялося довгим і складним засвоєннєм ріжних відгомонів наростаючої опозіції середньовічному християнству, церкві і соціяльному ладові в ріжних осередках Европи. Досі тільки мало зверталося на се увагу. Але кождого разу, як пробовано підійти з певними конкретними запитаннями навіть до того убогого книжного запасу, який нам ощадили несприятливі умови місцевого культурного життя пізнійших століть, то й знаходилися ріжні ясні й недвозначні докази того, що наше громадянство — і неписьменне і книжне, відзивалось, кожне по свойому, на ті культурні чи літературні течії, що йшли до нас чи з Заходу, чи з Полудня, чи з Сходу. Життє інтелєктуальне не завмирало, і якісь творчі рефлєкси, очивидно, видавало, — як се й само собою треба припустити. Не доходило мабуть ніколи до великих творчих креацій — так як не дали їх і пізніші віки, але видко — була все таки деяка творчість. Коли помічаємо її безперечно в устнім народнім репертуарі,[2] неможливо припустити, аби не було її абсолютно зовсім, хоч би в якихось скромних розмірах, в роботі книжників! Отсе дає надію, навіть певність, що коли до ріжних досі недосліджених ділянок нашої старої книжности, де повинні були відбитись якісь яскравіші інтелєктуальні світові течії, дослідники підійдуть з більшою увагою, слідячи за тими елєментами такої течії, що повинна була знайти суголосні елєменти у нас, і за сими суголосними проявами в нашій книжности, — вони кінець кінцем викриють їх навіть у тім убогім книжнім запасі, що про нього я тільки що згадав!
От з таким переконаннєм хочу я звернути увагу на проблєму впливу чеського національного руху XIV–XV віків на
- ↑ Очерк истории древне-русской литератури 1922, с. 40 і 42.
- ↑ Власне сю сторону народньої творчости — на лєгендарні теми я старавсь де що освітити в томі IV (тільки що випущенім) моєї Історії Української Літератури
