Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 141-143. 1925.djvu/289

Ця сторінка вичитана

ного унівського друкарства, це був славнозвісний письменник український Кирило Транквиліон-Ставровецький. Ставровецький був постриженцем Унівського манастиря[1]; тут він став й ігуменом і взагалі в його були теплі відносини до цього манастиря. В цім манастирі Ставровецький роспочав і свою ширшу літературну діяльність, — написав відомий труд „Зерцало Богословії“. Труд цей Ставровецький давав читати декому з тодішніх богословів, але вони зле відізвалися про цю книжку й не радили авторові друкувати її. Здається, ось це й примусило самолюбного автора завести собі власну друкарню та самому друкувати свої праці.

Я припускаю, що Ставровецький ще в Уневі склав собі невелику власну друкарню (може це друкарня Мудровича?) і тут же роспочав друк звісної праці своєї „Зерцало Богословії“. Припускаю це на тій основі, що ігуменом унівським був Ставровецький до 3 січня 1618 року[2], а вже 12 березня того ж року він випускає свою книжку в Почаєві, — отже неможливо, щоби за такий короткий час, при тодішніх умовах праці, можна було переїхати до Почаєва, урядити там друкарню й видрукувати книжку, подібну до „Зерцала“. Книжка ця складається з 2 листів передмов та 29+84 листів тексту in 4°; ось ці перші 29 листів можливо й видрукувано в Уневі, бо без якоїсь видимої певної причини книжку чомусь поділено на дві частині; останню частину Ставровецький додрукував вже в Почаєві.

Оце й було перше друкарство, яке в мурах своїх бачив Унівський манастир. Але друкарство це було випадкове, не постійне, і не з нього треба починати вже постійне друкарство в Уневі; але підкреслю, що так само випадковим був початок друкарства і в Почаєві р. 1618-го (постійне друкарство починається тут лише з р. 1730-го).

Основником вже постійного друкарства в Уневі був єпископ львівський, архимандрит унівський Арсеній Желиборський (1641–1663). В той час на всіх західних землях українських працювала одна тільки львівська братська друкарня; друкарня ця мала собі королівського привилея на друкарство, і ревниво оберігала свої права, нападаючи на кожного, хто осмілився закладати нову друкарню. Але братська друкарня випускала

  1. А. Петрушевичъ, Сводная лѣтопись, 1874 р. ст. 513.
  2. К. Харламповичъ, Западнорусскія православныя школы, Казань, 1898 р. ст. 385.