В вар. В близько до А; в вар. Г. коротко, але виразно:
…„Бідних сусід з хліба, з солі збавляв,
Буйно конем по вулиці проїзжав,
Старим удовицям, малим дітям струменти в груди встромляв…
Те саме в иншій редакції, де мова не про одного Олексія, але про братів, у вар. Е, І.
Отже головне — немилосердне відношеннє до женщин і дітий.
Погляньмо на літописне оповіданнє про похід Ігоря Святославича з братом, сином і братаничом на Половців 1185 р. в тій просторій редакції, яка заховалася в київськім літописі (Сп. Ипат. Хл. Поч. Єрмолоєв). Те оповіданнє, що починається словами: „В то же время Святославичь Игорь, внукъ Олговъ, поѣха из Новагорода“… складається з історичного нарису, пересипуваного власними промовами, при чім останні по части згоджуються, по части не згоджуються що до язика і синтакси з рештою оповідання. Се стане ясне, коли порівнаємо напр. промови Ігоря на початку оповідання і промови по його поразці. Покаянна промова Ігоря всунена крім того в оповіданнє так, що ясно, як мало вона може претендувати на первістну приналежність до того оповідання. Вона замітно розриває його, що можна наглядно представити так:
…„И тако во день святого воскресения наведе на ня Господь гнѣвъ свои, в радости мѣсто наведе на ны плачь, и во веселья мѣсто желю на рѣцѣ Каялы.
- Рече бо дѣи Игорь: „помянухъ азъ грѣхы своя пред Господемь Богомъ моимъ, яко много убииство, кровопролитье створихъ в землѣ крестьяньстѣи, яко же бо азъ не пощадѣхъ хрестьянъ, но взяхъ на щитъ городъ Глѣбовъ у Переяславля. Тогда бо немало зло подъяша безвиньнии хрестьяни, отлучаеми — отець от рожении своих, брат от брата, другъ от друга своего и жены от подружии своихъ и дщери от материи своихъ, и подруга от подругы своея, и все смятено плѣномъ и скорбью, тогди бывшюю. Живии мертвымъ завидять, а мертвии радовахуся, акы мученици святѣй огнемь от жизни сея искушение приемши; старцѣ порѣвахуться, уноты же лютыя и немилостивыя раны подъяша, мужи же пресѣкаеми и расѣкаеми бывають, жены же осквѣрняеми. И та вся створивъ азъ“, рече Игорь; „недостойно ми бя-
