дичність голови держави, розріжнювала поміж виборними монархіями та республиками.
Инакше представляється справа відносно модерної держави. Відповідно її розумінню, не можемо ми розуміти становища в ній „пануючого“ инакше, тільки як носія найвищого державного органу. Як такому, йому не прислуговують ніякі субєктивні „права“, тільки „компетенції“. Його становище правно не ріжнилосяб абсолютно нічим від становища виборного досмертно голови республики. Виборної монархії не находимо взагалі серед модерних держав і питання відносно неї має виключно академічний характер. Відповісти на це питання не можнаб инакше, як тільки так, що пануюче розуміння держави льогічно виключає поняттє виборної монархії. Дідичність єсть в модернім світі держав необхідною рисою монархії.
Оскільки йде про абсолютну точність вислову, то требаб сказати так. Дідичність не єсть сама по собі істотною правною критерією монархії. Вона єсть тільки одинокою основою, на якій сучасно може повстати власне, субєктивне „право до трону“. Істотним для монархії єсть власне істнування цього субєктивного права. В ньому уся правна ріжниця поміж республикою та монархією. Монарх в модерній державі стає ним на основі власного права. Права, стати президентом республики — не має ніхто. Республиканські конституції не знають установи анальогічної до „наслідника трону“, с. т. особи наділеної „власним“ правом, стати найвищим органом, найвищою владою в державі. Республиканська конституція знає тільки правну спосібність бути обраним головою держави. Цю правоздатність мають особи означені in genere конституцією, усі, хто відповідає означеним вимогам, отже єсть горожанином, має скінчений означений рік життя і т. д. Ця правоздатність не дає нікому ще ніякого субєктивного права. Щойно правний акт обрання покликаним до цього державним органом, отже юридично, заява волі держави in concreto родить право бути президентом. Наслідник трону мусить теж бути правоздатним. Залежно від діючих постанов конституції, він може втратити цю правоздатність, коли не відповість означеним умовам. Але коли він відповідає їм, тоді для його родиться право до трону з моментом, коли він звільниться, незалежно від якогонебудь ще окремого акту волі держави. Передбачені в ріжних конституціях на випадок зміни особи пануючого правні акти, мають виключно декляраторійний характер. Ця ріжниця поміж монархією та республикою прояв-
