Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 123-124. 1917.djvu/270

Цю сторінку схвалено

хоче перенести його не до Хотина або Бендер, але до Очакова, що видавав ся Орликови найгіршим місцем засланя, де він не міг би „анї з Поляками анї з Українцями вести конверсації, а тільки був би окружений каналїями“. Згадував про „сї дикі околицї, куди ледви чи ступала коли польська або українська нога, як я через ті пусті поля по поражцї під Полтавою з покійним шведським королем ішов до Очакова і потім до Бендер, в товаристві свідомого провідника, що належав до запорозького війська і він дивив ся на небесні світила і все ad cursum eorum діріґував нашу дорогу. Ледви протягом двох тижнїв зміг нас перевести через ту пустиню, хоч як ми прискорювали похід, щоби уникнути погонї“.

В 1732 р. Орлик дізнав ся, що його жінка 1731 писала до ґрафинї Стерн з Їллєншернів (Gyllenstjerna) в Стокгольмі з причини грошевих трудностий; але ґрафиня відповіла чемно, що Орлик в 1720 р. раз на все покінчив із шведським правительством і що шведська держава, якої приходи „ne suffissent qu' a peine a ses depenses“, йому не обіцювало річної платні 5000 талярів (ecus).

З Кіль дістав Орлик вкінци від Стенфлїхта письмо, де читаємо: „Mia cara Barbara ad me nudis manibus ex Suecia redijt, quae remansit ibi post discessum meum, ut sollicitare posset apud ordines Regni de victu et amictu pro familia, sed plane nihil obtinuit nisi expenses, quae fecerat Holmiae pro se et ancilla sua“.[1] — Ґенерал Стенфлїхт старав ся тодї о доньку Орлика Варвару, але Орлик відмовив словами: „Non licet tibi habere sororem uxoris tuae“.

Останнїй уступ Орликового діярія зображує дуже подрібно невдалу експедицію Григорія у Крим, щоби позискати хана до союза з Туреччиною і козаками против Росії. Але хай був хорий чи принайменше удавав, що хорий.


На тім кінчить ся діярій Орлика; про дальшу його долю, до часу, коли він умер на турецькій землі з початком 1740 рр., недостає близших даних. Се тільки можна сконстатувати, що його житє складало ся ще біднїйше і більше нещасливо, і що нї оден з його певно фантастичних плянів не здїйснив ся. Тим більше треба подивляти енерґію, з якою сей український емі-

  1. Пізнїйше Орликова вдова дістала від шведської корони все таки річну пенсію 12000 талярів.