Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 123-124. 1917.djvu/269

Ця сторінка вичитана

d' une si eclatante bonté et des si signalés bienfaits de V. M. les quels m' obligent a ne cesser jamais d' etre eternellement avec plus de zele et de veneration que personne“.

Дня 5 мая відбув ся у Сальонїках калабалик в мінятурі. Слуги Орлика, Карло і Іван були знеславлені від „боснїйських каналїй“; але Карло й Іван показали свою силу і дали Боснякам добре „по плечах“.

8 липня (нового стилю) були для Орлика сумні роковини, що дали йому привід для таких рефлєксій: „У второк в день нещасливої для нашої сторони полтавської баталії, по якій втратили ми все quoad mobilia і immobilia, і почали переґрінацію, яку по ріжних землях вісїмнацять лїт уже континууємо, і Бог знає, коли їй буде кінець, — в сей, кажу, оплаканий день вислухав я служби божої, дякуючи передвічному його маєстатови, що нас як ласкавий батько своїм каранєм до поправи житя напоминає, і суплїкуючи, щоби по своїм покараню вмилосердив ся над нами і видвигнув нас таким, яким сам хоче після своєї [волі] способом з тої журби, в якій ми занурені. Та у всїм нехай повнить ся його свята воля“.

І 15 цвітня 1728 пригадував собі, що того дня дістав нещасливе гетьманство (в Бендері 1710 р.). Молив ся в церкві, щоби „міг визволити ся від сеї проклятої турецької протекції, і бути виведеним з сього краю, як в Єгипту або Вавилона“.

28 марта 1729 дізнав ся з листа від Григорія, що Анастазія Стенфлїхт умерла; але 16 мая 1730 мав велику радість, що побачив знов сина Григорія. Григорій приїхав під іменем „капітан Гаґ“ через протекцію француського консуля з Марсилїї до Сальонїк і дістав від француського правительства 500 талярів. Але не міг мешкати при батьку, щоби не розбудити підозріня у Турків. Григорій оповідав, що донька Орлика є в Кракові і що Войнаровського заслано на Сибір, де він умер.[1] Також дістав Орлик богато звісток про давних українських товаришів. Богато українських засланцїв у Росії мало денного удержаня тільки 3 копійки. Шваґер Орлика посвятив ся в Москві лїкарській штуцї і вмів навіть лїчити слїпих.

10 червня (1730) поїхав Григорій в дальшу подорож до Константинополя. Орлик дізнав ся в тім самім часї, що везир

  1. Як відомо се передвчасна вістка. Нещасний Войнаровський умер значно пізнїйше у східній Сибірі.