Сконе. Що сї ґенеальоґічні подробицї вже мабуть публїковано, нема потреби їх тут повторяти. Наймолодша дитина, що родила ся в Крістіянстад 5 листопада 1718 (донька Катерина), умерла передчасно. „Не довго жила, бо ad parandam viam до неба братови свойому наймилїйшому Якову умерла в році 1719. Нехай отже ся люба пара служить в небі Богови!…“
1 лютого заслаб несподївано і зімлїв при читаню якоїсь француської книжки. Казав прикликати лїкаря Жида, що дав йому „krystera“ (клїстир) і сказав, що се „епілєпсія в крижі“; але, додає Орлик — „той медик не дуже перфект“. 21 лютого приведено з француського консуляту до дому його слугу Рудого. Рудого, „непоправного пяницю“, знайшли яничарі пяного в болотї і думаючи, що се Француз, доставили до француського консуляту. Рудого замкнено, але він утїк з вязницї. Другого дня дістав multa flagella.
Орлик терпів також на болї голови. Раз сїла на його дворі сова і кричала. „Се зловіща птиця, — experimentia est comprobatum. Боже, заховай нас у твоїм великім милосердю перед сею страшною карою!“ Лихі прочутя Орлика не були безосновні: в Сальонїках ширила ся пошесть; заразили ся люди в тім самім домі; річи викидано на вулицю й Орлик мусів переселити ся до сусїдного села Ґаляцети.
17 липня дізнав ся, що донька Анастазія подружила ся з шведським ґенералом Стенфлїхтом; але 25 жовтня дістав лист від сина Григорія, що вони вже від року злучені подружєм і мають сина Карла Ґустава. (Другий син дістав по дїдови імя Филип.) Але Орлик обурював ся, як дізнав ся, що подружє „благословив проклятий лютерський мінїстер“. Шлюб відбув ся в Ґорі, 6 миль від Бреслава, у пана Венґерського, і анї мати анї брати молодої не були при тім. (В 1726 р. Стенфлїхт перенїс ся з Ґори до Гольштайна, щоби обняти провід над новоутвореним полком.)
4 жовтня (1724) дізнав ся Орлик від одного монаха, що був у Київі, що Полуботка вивезено на Сибір і його маєтности конфісковано тому, що він з товаришами на рішенє української старшини їздив до царя, щоби добути волї. „Нема вже гетьмана на Україні; Москва панує у всіх городах“.
2 жовтня (1728) є така замітка: „В понедїлок, в той день, коли покійник Мазепа гетьман умер в Бендері, року 1709, вислухав я за його душу ex voto служби божої і змовив pro requie et aeterna задушні молитви, котрому нехай Бог з вели-
