25 січня вислав він листи до шведського короля, до державного секретаря фон Гипкена і до секретаря Солдана та долучив до того письмо Бєлки до Гипкена. У Бреславі познайомив ся він з далеким родичем бароном Орликом. Сьому розказав він, що його прадїд за часів чеської революції і гуситської війни, виеміґрував з Чехії у Польщу. Дня 29 сїчня прийшли до нього його дочки Бася (Варвара) і Мартуся (Марта), що виховували ся у монастири Уршулянок, а з конвікту прибули його сини Михайло і Яків.
Через Ченстохову, де перебував він 27 марта, прибув він 21 квітня до Кракова і станув у простенькій гостинници в ринку. В товаристві старого приятеля О. Ванєвського оглянув він замкову церкву на Вавелї і т. зв. Орликівську каплицю в Домінїканській церкві. Про се докладно в його дневнику під 3 мая 1721:
„Був я в академічній біблїотецї, одначе не довго тут забавив, бо хотїли замкнути у звичайній годинї; вийшовши подав ся я до церкви св. Тройцї ОО. Домінїканів, тут навідав я найперше гріб св. Яцка у каплици, опісля глядав межи ріжними нагробниками гробу мого предка Станислава Орлика; знайшов його по правім боцї в окремій каплици, де вибито з мармору його і його жени особу; він у зброї з бородою, по старосвітськи, а з верха над ним така епітафія: Generoso Dno Stanislao Orlik de Laziska, militi Hijerosomilitano, Zupparum Russaie Praefecto, qui mortuus est A. Domini MDLIX die VI. Mensis Juni anno vero aetatis suae 50. Katharina de Komarow Coniunx Moestisima, Coniugi desideratisimo ac de se optime merito posuit“.
Над нею зверха на марморі вибито золотими буквами: „Generosa Dna Catherina de Komarow coniugi suo fidelissimo Generoso Dno Stanislao Orlik de Laziska terrarum Russiae zuppario honorificentissimo primum hic sepulto lapidem hunc illi deinde superimponi, et sacellum hoc iam penitus neglectum restaurari illudq. liberaliter dotari curavit, in quo etiam corpus suum humari voluit, ut quos fides coniugalis viventes teneret, eos idem locus quoq. mortuos haberet — vixit — mortua die —.
На склепіню сеї каплиці намальовані ріжні герби посвоячених з сим домом родин, а наш батьківський герб при самім М. Орлику і на верху статуї вибитий з мармору. Ся каплиця називає ся „Orlikoviana“.
