Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 123-124. 1917.djvu/261

Ця сторінка вичитана

завтра, себто ві второк 11 с. м.“ Виїзд був таки відложений до вторку, тому що конї не були на час готові. Просто дорогу через Швецію записує Орлик мало що; здаєть ся, що був мало задоволений сїльськими гостинницями у провінції Судермалянд. Коло полуднево-шведської місцевости Броби знайшов він свою рідню, яка тут ждала його приїзду, та дня 24 жовтня став він у портовім місті Карльсгамн. Тут сїв він на корабель 29 жовтня, одначе мусїв третього дня задля бурі вернути назад у місто. Що тілько 2 падолиста вступив він знов на палубу, а 6 с. м. висів на острові Ріґен.

Дня 15 падолиста прибув він до Ґрайсвальд, про який записує: Місто має в собі академію, та в нїй тілько професори, студентів або нема, або тілько мало. Тут розлучив ся він з своєю жінкою, що зі слугою Каролем пішла in vias suas через Бранденбурґію до Бреслава, натомість він з сином Григорієм і капітаном де Кльоар (des Cloirs) подав ся через Розток і Люнебурґ у Ганновер, маючи до побореня деякі паспортові трудности. Тут довідав ся він 25 грудня, що його шваґра Григорія Герцика врадив у Варшаві якийсь поганець Мешицький. Він хотїв завести Герцика до шведського посла Траутвегера, віддав його одначе в руки князеви Долгорукому, опісля в росийську неволю.

Через Брауншвайґ і Тірінґен прибув він на Новий Рік 1721 у Прагу. Під 11 сїчня записує: „У церкві Авґустинів з правої руки в окремій каплици престіл св. Уршулї, перед ним горить масляна лямпа день і ніч; священники розказували нам про неї, що як коли трафить ся їй вигоріти і згаснути, то бувають знаки сего згасненя, найбільше тріск у церкві; коли се почує захристіян, догадує ся зараз, що лямпа вигоріла, та іде безпроволочно чи то в ночи чи в день до церкви і засвічує лямпу… У біблїотеці бачили ми камінний стовп, виставлений на улици на памятку того, що на сім місци розкрила ся була вемля і пожерла чеську королеву, як їхала у каритї, за те, що була поганкою і переслїдувала строго христіянство“.

Дня 17 сїчня 1721 станув він у Бреславі, де як раз на торговици зустрів слугу Кароля і сей завів його до ріднї. Тут дістав він відповідь на свій лист, писаний до ґрафа Бєлки, шведського мінїстра у Відни, у справі протекції від цїсаря. Мінїстер був одначе дуже обережний і не передав цїсареви анї королївського шведського листу анї Орликового. Се збентежило Орлика дуже і довело його майже до „десперації“.