Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/58

- 58 — лялась сама більII клясовим, ніж міжклясовим, ораном. Звідси йшли потім, при несприятливих умовах розвитку української революції, збо- чіння Української Центральної Ради (власне есефівсько-есцеківського правительства її) вправо; тут лежить причина часгих закликів Гене- рального секретаріяту до „спокою і припинення анархії" в той час, як, здавалось, треба було кликати до боротьби з буржуазією, до акції, яка виривала бз рук останньої скупчені в її руках матеріальні цінности. Характерним для цієї „примиренчеської позиції і тактики по- міркованої, правої частини української демократії являеться видане Генеральним Секретаріатом слідом за III Універсалом пояснення до нього, головним чином, в справі земельній. Ось текст цього пояснення: „До Генерального секретаріату напливають запити про те, як належить розуміти ці чи инші постанови останнього Універсалу Української Центральної Ради. Особливо численні клопотання про пояснення де-котрих постанов Універ- салу, що торкаються земельного питання. Іенеральний Секретаріат, для оминення неправильних пояснень, вважає необхідних дати вияснення перш усього про це найбільше інтересуюче населення питання. Як в земельні питанню, так і в инших, проголошено Універсалом лиш ті основні постанови, які мають лягти в основу відповідних законів, вироблення ко- трих Рада, в цілі скорого упорядкування, поручила Генеральному Секретаріятові. в земельнік питанню такими основними засобами, вказаними в Універсалі, є скасування права власности на вказані в Універсалі землі і перехід тих земель у власність робочого народу без викупу. Скасування права власности на ті землі треба розуміти тим способом, що право власности переходить на народ Української Республики ; значить, від дня оголошення Універсалу забороняється бувшим до нині власникам продавати землю, купувати, закладати, дарувати або передавати її кому б то не було на власність яких-небудь способом, бо ті землі признае Українська Центральна Рада приналежними не поодиноким особам або установам, а всьому трудовому народові, при чім зміну власности, як і цілий земельний устрій на Україні, мають потвердити і остаточно рішити Українські Установчі збори. До Установчих же зборів ті забрані землі передаються в завідування ви- борних народом земельних комітетів, котрі й будуть розпоряджатись ними, як це вказано в Універсалі в справі закону, який Генеральний Секретаріат має як най- швидче скласти, а Центральна Рада розглянути і затвердити. Тому, оберігаючи все народне господарство: машини, ліси, будівлі, коні, худобу і таке иншie та дбаючи про порядок на Україні, Універсал не дозволяе ніякіх самовільних 30- хватів земель і иншої власности, рубання лісів і такого иншого, бо такі захвати неминуче вже тепер підривають народне багацтво і викличуть розрухи та спори в краю і між селянством. Разом із тим енеральний Секретаріат задумує подбати про забезпечення інтересів слуг і робітників, працюючих в економіях та під- приемствах сільсько-господарського характеру. Що торкається питання сплати боргів, котрі тяжать на землі і ільсько-господарськім майні, а також форми і розміру державної помочи тим, хто потерпів значні шкоди внаслі- док земельної реформи, все те буде розглянемо та рішено на Установчих Зборах. Тому в Універсалі про це нічого не говориться. З повною точністю в Універсаліі сказано, що право власности зміняється лиш на землі нетрудових 10сподарств ; тому земля всіх без виїмку трудових господарств — чи будуть це господарства селянські, козацькі (в чернигівській і полтавській Туберніях), чи які- небудь инші — зостаються у власности давніх власників. Також точно вказано в Універсалі, що право власности зміняється на землі сільсько-господар- ського значіння. Слідом за тим власність на землі, приналежні до міст, містечок і сеа, землі під вілями, селитьбами, огородами, садами, а також взірцевими полями, (до- свідними) станціями, фабриками і т. и. Універсалом не зміняєтьея.