Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/53

— 53 — 1 ромадяне! Іменем Української Народньої Республики в федеративній Росії ми, Українська центральна Рада, кличемо всіх до рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній Республіці Росії здоровля, силу і нову будучність. Вироблення тих форм має бути проведено ва Україн- ських і Всеросійських Установчих зборах. Днем виборів до Українських установчих зборів призначено 27. грудня (декабря) 1917 року, а днем скликання їх — 9. січня (января) 1918. року. Про порядок скликання Українських установчих зборів негайно видано буде закон. Українська Центральна Рада. У Київі, 7. листопаду 1917. р.“ Аналізуючи наведені документи, особливо останній, бачимо, що у відношенню до селянско-робітничої революції на Московщині, а тим самим і до Совітського Правительства, утвореного в ППетрограді боль- шевиками, Центральна Рада і Генеральний Секретаріат не зайняли цілком виравної позиції, хоч політика Временного правительства і зil- суджувалась 1Центральною Радою, хоч упадок його і перехід влади ҳо большевиків був на руку центральній Раді, остання все я не епинялась серйозно над питанням про визнання московських Народніх Комісарів, коли не всеросійським, то хоч би московським правительством. Робітниче-селянська революція на Московщині трактувалась тоді поміркованою українскою і неукраїнською демократією, не кажучи вже про дрібну буржуазію, не більше, як „ширення по державі безвластя безладу та руїни“. Серйозніще справи в цих колах ніхто не брав. Навіть лівіщі групи української демократії не одразу орієнтувались. В те, що на Московщині закріпиться большевицький уряд і там дійде до соціялістичної революції, в Центральній Раді не вірили. Представ- ники національних меньшостей (особливо рос. col[.-ден. меньшевики, бундівці і рос. соц.-рев.) дивились на події в ІПетрограді, як на вло- чинну і шкідливу для загальноросійської революції большевицьку . . авантюру, передрікали в своїх промовах близький уладо: большевицької власти і все застерігалін Генеральний Секретаріат та Центральну Раду від якого-будь зближення в большевиками. І можна сказати, що, головним чином, через „меньшості Центральна Рада не спинилась в той час серйозно на думці про формальне визнання Ради Народніх Комісарів, як правительства МосковІЦНІЇ. А таке визнання само на- прошувалось. Пентральна Рада досить часто підкреслюваліі, що вона являється орі'аном робітництва, селянства та вояццтва УкраїШІ. Отже, вдавалось, було б цілком можна визиаги таку саме (хоч і в формі диктатури соц.-дем. партії большевиків) орн'анізацію влади і па Мос- Ковпцінні. До того ж і Третій Військовий З'ів, підказував Пентральній Раді саме таку позицію, зазначив і в своїй постанові, що він не може вважати виступу большевиків вчинком антидемократичним і буде бо- ротись зі спробами придушення його. Не спинившись на думці про формальне визнання Ради Народ- . ніх Комісарів правительством Московпцини (хоч фактично вона вала її таким, про що свідчать, між и HIIMм, пізніщі заходи 1Центральної Ради в справі утворення федерального російського уряду — ноти з якими I'енеральний Секретаріат звертався в числі инших правительств