Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/29

— 29 — ." 5. Опоҳаткування великого капіталу і майна та конфіската військових прибутків на користь окремих країв і цілої державі. 6. Признання всіх націям права на ніч ІІІ необмежене самоозначення. 7. Ск.IHкання кожою нацією, які того 10магаються, національно-краєвих суверенних установчих зборів. 8. Передання цілої влади на Україні в руки Української Центральної Ради та її Генерального Секретаріату, складеного на основі статуту з дня 16. ІІІня б. р. 9. Признання недійсними тайних ди ІІльоматичних договорів. 10. В:киття рішучих заходів що зак.Іючення хиру, х.1я чого негайно ви- передити союзників в ініціятиві в справі відкриття мнрових переговорів. 11. Негайне скасування смертної кари. 12. Розвязання Державної Духи і Державної Ради. 13. Скликання Установчих зборів у призначений час без дальших зволікань.“ На жаль, цей радикальний програм Центральної Ради був про- грамом більше для зовнішнього вжитку“. На Демократичній Нараці, що відбулась в кінці вересня (а. ст.), делеtати Центральної РаҳII зайняли ліву позицію, зближаючись пцільно 70 фракції Рос. Соц.-Дем. Партії большевиків, яка, до речі сказати, 0ҳна тільки на всій Наразі (коли не рахувати нечисленного представництва національних мень- остей Росії) зустріла доброзичливо українських детеtатів і вкрита гучними оплесками їх промови. Та в себе вдома, на Україні, Цен- тральна Рада, власне її керуюча меньшість, яка творила Генеральний Секретаріат, в практичній щоденній роботі стояха далеко від цього програму. Ми вже спинялись на роботі і енерального секретаріат У в цей час, на його декларації, виголошеній в Центральній Раді на кілька тижнів пізніще (12. жовтня н. ст.). В тій декларації ҳаремно було б шукати повторення точок наказу Центральної Ради своїх дете- татам на Демократичну Нараду. Коаліція, що так засуджувалась для Петрограду, для Росії, фактично здійснювалась на Україні коаліцією з так званими непартійними елементами і українськими соц.-федера- лістами, типовими українськими кадетами. В одній тільки національно- політичній справі Центральна Раҳа і Генеральний Секретаріат не зійшли в своїй роботі з принціпів, зазначених в наказі. Та як би там не ріжнилась Раҳа в своїй практичній роботі з за- значеною в Наказі оцінкою політичного моменту і з наміченим в ньому революційних програмом, все ж таки в той час Рада чуло відгуку- валась на голос революцийного життя, розуміла тої голос і, безумов- но, виявляла добру волю до негайного здійснення поставлених в роз- витку революції не тільки національно-політичних, але й соція.Іьно- економичних завдань, То вже була вина обективних обставин, дужчих за Центральну Раду, що Рада не могла в той час вийти зі сфери могутнього впливу загальноросійської революції і, як недоцільна частина останньої, піднімалась високо на хвилях революції і падала вина - переживала революційні будні — разом з нею. Особливі умови роз- витку революції на Україні, і в першу чергу національний момент, хоч і утворили відмінні форми революційного процесу, одначе вони були ще не настільки сильні, щоб знищити залежність української ре- волюції від російської. Вони не могли викликати швичого темпу роз- витку української революції, ніж яким йшов розвиток загальноросій-