Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/22

— 22 — (Унітарний), або федеративнийї ; 9. Г.!"вне домагання сучасної Ім» кратії — ІІІ »ка участь грома,{{III в державніх :Итти і отреба цоЯДКУ Вання цим життям законодатним, а не адмініністративним способом (напр., обрахунки видатків). N 18:- Тиве тільки при федеративніх устроку держави : 10. Республиканський 1а,м(+8:: міцно сті:1ти тільки в федеративній державі, бо в централістичних державах легко Mo::на робити зміни цержавної) 1а,1 et 3 захоплення центральних установ: 11. 1Ңентра..на в.за да мо;tе мати 10віртія всіх верств .1к, Дністи, а значить, і маті си.ту, тільки при фед: Пративніх устр» ко; 12. Через те, що Росія складається з ба- гатьох народів, які мак»ть більшу чи меньні у національну культуру, історичн: мні у сте та в економичнія відношенню вони складають окремі своєрідні кола, — «Дино придатною формок) федерації е така, котра основана на національній пi.i- ставі ; 13. Великі краї, засе.Нені однок національністю, мy:8:уть, на бажання, ці ділитися або на кілька фехеративних (),ДИНИЦЬ або, 11 пакчись (Нокфедератів- ною цілістк», ҳати автономікю (кремих частинам крак, ; 14. Ті національності, котрі, як, наприклад, еврейська, росіорошені по всій держ:аві і ніде не мають свого крак, користуються правом мати екстериторія.Іьно-персональну автономік. — Зва: аючи на огадані мі) кування, з'їзд народів, с кника- н: й українською центральнок» Радок, ухвалку . що Росія () в 11нна бути федеративно демократичн(к) республик) к».“ Далі З'їзд виніс низку постанов: про національно-персональ- ну автономію (визнаючи ії необхідність), про загально-державну та краєві мови (визнання рівноправности всіх мов, з признанням російської мови загальнодержавною, без надання ій аҳних переваг в справах Ішкільніії, судовій, церковції), про Установчі збори (-Зїзд Народів Уважає, що, незалежно від склДrtання Російських установчих зборів, повинні бути скликані на демократичних підвалинах краеві Установчі Зборії, котрі мають встановити, як норми відносІІІ країв до централь- них органів федерації, так і певні форми внутрішньої орtанізації авто- номних установ Даного народу чи крано“), про мирову конференцію (з зазначенням, що на маровій конференції в представництво Росії по- винні входити і представники заінтересованих народів Росії), про Раду Нароҳів у КиївЇ (склад Раҳи і компетенція її) і про „Раду Націо- нальностеії при Временнiм Правительстві" (з вказівкою на необхідність перетворення „Особаго Совѣщанія по областной реформѣ“ при Вре- меннiм Правительстві в таку Раху). Крім цих постанов, З'їзд виніс окремі ухвали в справі біло- руській, лотишськії. литовській, а також козацькій. Закладаючи камінь в будову російської фещерації, участники З'їзду тішилІІ себе надією, що це буде разом з тим і перішній камінь в будові европейської, а потім і всесвітньої федерації народів „на ко- ристь і добро трудового народа всього світа“. Ця надія не справZI - лась досі, але вона ще довго запалюватиме кращі серця і світлівці розуми людства. На закінчення своєї праці З'їзд обрав Раду Народів, з осідком в Київі, і припоручив ій керувати справою спільної боротьби всіх на- родів за „храм во. за „храм волі народів“ — російську федерацію. Головою Ради було обрано М. Грушевського. Заходами Ради Народів було роспо- чато видання окремого журналу, присвяченого ідеї федерації і справі практичного втілення її в життя. Бурхливі революційні події розбили цей зародок своєрідного російського інтернаціоналу. Та це не зменьшує його значіння і заслуг