Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/190

— 190 — словах. Нема ніякої потреби шукати в них якогось таємного змісту. Коли р Центральна Рада мала ідеали незалежности, вона висловила б їх так само твердо, відкрито та ясно, як виявила свої федералістичні змагання. На цій підставі, поневолі повстає питання: чому, з якою ціллю догляду- ються в цих домаганнях сепаратизму і самостійництва ? Чому з усіх сил вказують пальцями на те, чого нема ? Щоб відтягнути симпатії від самої ідеї федералізму? Коли це роблять кадети — противники федерації, коли за-для цього виступають з Центральної Ради, коли вони стараються здіскредитувати її, це зрозуміле. Але чому слідом за ними йдуть ті трупи меншости, у програмах котрих стоїть федералізм, це незрозуміле. Але ясне та зрозуміле повинно бути для всіх одно: не в інтересі ні української, ні не-української демократії знова вертатися до фази національ- ного напруженого недовірря, підозрівання і ворогування. Це не може пособляти творенню порядку і нового життя на Україні, що є ціллю всіх. Наш край знаходиться в особливо грізнім положенню, і всі його націо- нальности зійшлися і згодилися на цій цілі. Чи потрібно це порозуміння зміняти на дезорганізацію, руїну і горожанську війну ? Не думаю, щоб це могло при- тягати когось, крім ворогів революції і нових форм політичного життя. А тому меншости повинні відкинути вишукування того, чого нема, та ясно і відкрито сказати : чи поділяють вони ці цілі і домагання, котрі сами одобрили і прийняли в декларації Генерального Секретаріату ? Коли ні, то, очевидно, мусять зробити так, як зробили представники партії народньої свободи, а потім, подавши їм руки, стати вкупі з ними до боротьби проти нас - федералістів. А коли думають, що деклярацію Генерального Секретаріату вони приймали свідомо і щиро, коли ночувають, що но упливі трьох тижнів ідеї декларації не стали їм чужі і ворожі, немає грунту для непорозумінь і ворожнечі з українською , демократією і треба не кадетам, анам ще сильніще подати руку та вкупі, як і до цього часу, йти до загальної цілі — будування нових, кращих форм соціального, політичного і національного життя. В. Винниченко.“ 6. Де-які окремі точки цієї резолюції були розвинені з'їздом в окремих резолюціях : в резолюції про спинення війни, в резолюції про відношення до Української Центральної Ради і до Генерального Секретаріату, в резолюції про державний устрій України [» гадаючи, що за сучасної доби взаємні інтереси України та Росії вимагають установлення федеративного звязку між ними, з'їзд, разом з тим, основуючись на вказаних (в мотивировочній частині резолюції) но - требах економичного розвитку України та виходячи з інтересів пролетаріята, стану російської революції і міжнароднього становища, визнае за необхідне поставити на денний порядок партійної діяльности будування Української Демо- кратичної Республики, котра має стояти в федеративнім звязку з російськок рес- публикою, а коли б це було можливе, і з иншими европейськими республикан- ськими державами.“ Ця постанова внесена по постанові з'їзду в програм партії), в резолюції про відношення до всеукраїнських рад робітничих, селянських і сал- датських депутатів і, нарешті, в резолюції про аграрний протрам партії (в про- Трам внесено виключення земель сільсько-господарського значіння з товарового обороту ; конфіскація земель, вище певної норми, і передача їх в український земельний фонд ; конфіскація лісів, вод і підземних багаццтв ; користування землею через земельні комітети). 7. На Петроградську Демократичну Нараду, що відбула свої засідання 26 — 30. вересня н, ст., прибуло до 1.700 представників. Відкрив конференцію і головував на ній Чхеїдзе (Грузин, с.-д. меньшевик). в своїй вступній про- мові він заявив, що ціллю скликання наради незвичайно тяжке становище держави і необхідність утворити міцне революційне правительство. Після уконституовання конференції забрав слово міністр-президент Kepe il- ський, який заявив, що програма правительства та сама, що і в часі москов- "ької державної наради. Докладно спинився Керенський на корніловщині, на загальній анархії в державі, що вела її до загибелі. Між н им, поскаржився Керенський на Фінляндців, що відбули засідання сойму наперекір забороні Вре- менного Правительства. Боевим питанням конференції явилось irитання коаліції. Чи демократія повинна взяти всю владу в державі і всю відповідальність за майбутнє виключно