1. Повні збори Центральної Ради (шостої сесії, тої самої, яка обмірковувала Інструкцію для Ґенерального Секретаріяту) 22. серпня н. ст. обміркувавши запрошення на „Государственное Совѣщаніе“, винесли таку ухвалу:
„Вислухавши запрошення Тимчасового правительства прислати представників Центральної Ради на московську нараду, Українська Центральна Рада, признаючи: 1) що московська нарада, яку скликає в найближчих днях Тимчасове Правительство в Москві, не може висловити волі і думки народу цілого краю наслідком означеного Правительством складу участників, а також з огляду на способ їх вибору; 2) що, з огляду на це, московська нарада не може помогти укріпленню і зміцненню завойовань революції; 3) що, навпаки, московська нарада, з огляду на буржуазний склад її участників, може помогти зростові контр-революції; 4) що тільки Всеросійські Установчі збори і Українське Установче Зібрання на Україні можуть висловити правдиву волю народу і утворити діяльний демократичний лад у формі демократичної федеративної республики, — вважає неможливим і навіть шкідливим брати участь у московській нараді.“
За цю резолюцію голосували, крім українських партій, і рос. с.-д. большевики. За участь в нараді стояли обєдн. євр. соціял. партії та російські соц.-дем. меньш. і рос. с.-р.
2. Орґанізація українського робітництва на залізницях почалась з перших днів революції. В квітні місяці (ст. ст.) вже відбулося в Київі зібрання представників українських робітничих культурно-просвітних та професійних оріанізацій т. з. південно-західних[1] зазізниць, яке обміркувало плян орґанізації українського залізничого пролєтаріяту. З докладом по цьому питанню виступила делєґація української ради робітників московського залізничого вузла. Зібрання обрало орґанізаційну комісію, яка й повела далі роботу по орґанізації робітництва південно-західних залізниць.
Після того, як український залізничий пролєтаріят меньше-більше зорґанізувався, в Харькові відбувся Перший Всеукраїнський з'їзд залізничників, який обрав виконавче Бюро і доручив йому провадити орґанізацію залізничників у всеукраїнському масштабі. Виконавче Бюро і скликало в кінці серпня (ст. ст.) в Київі Другий Всеукраїнський з'їзд залізничників. На той же час було скликано в Київі і український з'їзд робітників шосейних та водяних шляхів. Після порозуміння президій цих обох з'їздів, вони обєдналися в один великий „Всеукраїнський з'їзд робітників залізниць і инших шляхів“ та товариства „Праця“, який і працював в Київі протягом десяти днів. На порядку дня цього з'їзду стояло багацько важних та інтересних питань технично-залізничного та орґанізаційно-професійного характеру, але корніловське повстання не дало можливості з'їздові обміркувати їх з належною докладністю, звернувши головну увагу з'їзду на злобу дня — контрреволюційне повстання. Між иншим, цей з'їзд постановив приступити, в цілях забезпечення ладу і спокою на шляхах, до орґанізації „вільного козацтва“ на залізницях, а також домагатись, щоб було звільнено з посад служачих залізниць контрреволюціонерів і щоб в майбутньому всі посади на шляхах заміщались по згоді з відповідними українськими революційними орґанізаціями. З'їзд обрав Раду Шляхів — в складі 10 представників від залізничників, 5 від „водяників“ і 2 від шосейників, Виконавче Бюро З'їзду та Головну Залізнодорожну Раду.
- ↑ Пізніше, за часів Республики, названих правобережними.
