Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/144

- 144 — чином, треба було спішити з очищенням України від большевиків, щоб настав лад і не пропа дала весна для роботи на полі. тот правительство наше побачило себе змушеним прийняти поміч від Німеччини, котру та, бажаючи помогти Україні яко мога скорше стати на ноги, пропонувала від самого початку, не жадаючи за це ніякої нагороди. Зараз по нідписанню трактату правительство наше попросило німецьке правительство по- дати своє: військо на Україну і за кілька днів, в перших днях лютого (ст. ст.), воно було подане. в інтересах Німеччини, щоб Україна була самостійна і си.Іьна, і вони помогають нам для цього. Вiйсько їм потрібне самим, і тому їхні полки зостануться тільки доти, доки вони будут потрібні нашому правительству дія очищення України. Ім наказано не грабувати, не кривдити українську людність, бо німецьке правительство хоче, щоб поміж Україною і Німеччиною були щирі і дружні відносини, щоб українська людність дивилась на Німців, як на своїх приятелів.“ Голова Ради Народніх Міністрів в свою чергу заявив з при- воду приходу Німців таке : „Війна, обявлена Советом Народніх Комісарів Україні, захопила нашу молоду Українську Народню Республику зовсім не підготовленою. Большевики наслали на Україну силу свого війська та червонотвардійців (здебільшого граби- телів і злочинців), котрі сараною пройшли но нашому крак, беручи місто за містом і зайнявши навіть Київ Центральна Рада та правительство України — Рада Народніх Міністрів — мусіли покинути на де-який час Киів, виїхали на Волинь і почали збірати там сили проти насильників і грабіжників. Але одурений большевиками наші народ дуже мляво підіймався на оборону свого краю, своєї волі, свого багацтва. А тим часом большевики без ладу, без контролі відбирали та грабували у селян всякий зіродукт, як то: хліб, худобу, цукор і вивозити у Великоросік Руйнували вони все народне багацтво, а людність нашу розстрілювали тисячами і десятками тисяч. І от, щоб припинити руїну краю, щоб заховати людність від розстрілу, знущання та трабунку, українське правительство, через свою мирову делеtацію, звернулося 12. лютого (н. ст.) с. р. до Німців за допомогою проти грабіжників. Німецький народ згодився допомогти нашому народові і вислав на Україну військо. в тих місцях, де загодя роз'яснено населенню про мету приходу Німців, там, де малася хоч якась влада, там українське населення віднеслося до при- бувших військ спокійно і навіть задоволено. Навпаки, в місцевостях, де аtітували большевики, населення зустріло німецькі війська вороже і навіть зі зброєю в руках. Цо-до відношення німецької старшини і українського правительства, то це - відношення співробітництва ; добрі, приязні відносини, без кадних непо- розумінь. Німецьке військо, як дружнє, не вмішується у внутрішні хатні справи Української Народньої Республики. Німецька старшина не судить, не карак: громадян нашої Республики, а коли кого арештує, то тільки за напад на німецькі війська або за допомогу большевикам. Що-до реквізиції хліба, худоби й инших продуктів, то роблять це німецькі війська не для вивозу у Німеччину, а для потреб походного військового часу, видаючи квитки, по яким буде платити україн- ське правительство. Вороги наші пускають усякі непевні чутки, що ніби-то Німці мають забрати з України весь хліб. Згідно з договором, котрий підписала Українська Народия Республика з Німеччиною, ми продаємо Німцям тільки лишок нашого врожаю, не руйнуючи таким чином нашого сільського господарства і не зменшуючи потреб української людности. Скілько саме доведеться продати Німцям цього року, це встановить комісія, котра складатиметься порівну з Українців і Німців. Ця : комісія вкаже, скільки та якого крам у треба привезти з Німеччини для наших селян і для горожан. . Нарешті, мушу сказати, що, на мою думку, при нашій зорганізованости, дружні відносини з могутньою німецькою державою принесуть ли не користь молодій Української Республиці, зміцнять її і поставлять нарівні з иншими великими державами.“