Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/138

— 138 — Центральну Раду і правительство дуже непривітливо. Житомирська мійська дума винесла постанову, якою недвозначно давала знати україн- ському правительству, щоб воно їхало собі з Житомира куди инде; не наражаючи населення на небезпеку обстрілу міста большевиками. в цей час наспіха звістка в Берестя-Литовського про підписання мирового договору між Україною і Центральними Державами. Мирова делегація повідомляла про свої успіхи, про вигоди економичних до- говорів. Велике діло закінчення тяжкої війни було довершене. Те, чого так жагуче домагався український трудовий народ, нарешті, було досягнено. Відкривались широкі перспективи вільного творчого вну- трішнього будівництва. На черзі дня стояло переведення в життя ухваленого земельного закону і инших, надзвичайної ваги, намічених Ну Універсалом рефоря. Для здійснення цього, здавалось, треба було тільки одного, щоб Coвітська Московщина залишила, нарешті, Україну в спокою, треба було збутись совітського війська з України. І от тут і виникла думка закликати на допомогу українські галицькі військові частини, а також зорганізовані в Німеччині в полонених українські військові частини. Цих українських військових сил було б цілком досить, але Німеч. чина та Австро-Угорщина дали на заяву делегації в цім роді відмовну відповідь, покликуючись на те, що галицькі українські частини на- ходяться на італійському фронті і для перевозки їх треба тижнів, а то й хісяців, що так само ненадійно стоїть справа і з полоненими, і замісць цього видвигнули свій шлян — допомоги німецьким регулярним військом Рада Народніх Міністрів не охоче йшла на цей другий, німець- кий плян. Коли в переговорів (по прямому дроту Житомир — Берестя) - Куди там йти за мясом ?! Хіба не чуете ? в Білилівці стріляють з гархат. Німці йдуть. Адже тепер поміщики з нас шкуру здеруть ... — От-то дурний, боїться пана. А як би мені сказали, що це не з панської худоби, аз самого дана мясо, то я не взяв би ?! — Он в Морозівці вже водость зібрала людей та роспродують панову худобу, посуд, все що е ... - А так. Устим вже купив коняку... — Нехай, нехай куоляе на свое безголовя. Оддасть четверо за одну. — Та що там говорить. Ходім. Сьогодня знова вбили нанового вола. HaЎx338 мяса. - Чук) : ,а-кхи !" Думак, що воно таке, а то нів. До I'ордини ... Каже: „я тобі соломи хуру привезу ...“ Та й доходився, що обстригли. . — Та його треба було давно обстригти. На чорта він нам здався ! -- Большевики он кажуть, що як умер, то не треба ховати, а сцaлить, щоб ніякої зарази не було. - А чого ж то, як Іван жeнив сина, то приніс до пона кварту самогону и курку, уклонивсь низенько та й каже: „батюшка, звінчайте сина." А пір каже: „I на що його вінчать. Так би вже й не вінчали, і не хрестили, і не ховали“ ... A Іван йому: „Та ноки що буде, тимчасом звінчайте“ ... . - А он як сніжанського батюшку зловили большевики, як він утікав 8 хатушкою, та й кажуть: «Це твоя матушка ? Давай будемо тебе з нею вінчать !“ Та кругом воза і обвели його три рази та й кажуть: „Плати ! Ми тобі платили, дцати й ти нам.“ Матушка з-за пазухи, а батюшка з хаяв — геть всі гроші поод авав“...