![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/60/%D0%9E%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82_%D0%B7_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8_-_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%97%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%B9_-_%D0%97_%D0%BB%D1%96%D1%82_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%281919%29_-_%D1%81%D1%82.24.jpg/400px-%D0%9E%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82_%D0%B7_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8_-_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%97%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%B9_-_%D0%97_%D0%BB%D1%96%D1%82_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%281919%29_-_%D1%81%D1%82.24.jpg)
На Спаса ходив батько на ярмарок і приніс нам азбуку. Брат у мене був поважніший, тому я перший кинувся до батька, вихопив книжку з рук і почав розглядати. То була звичайнісенька лубочна азбука. Звичайно, я нічого в ній не розумів і не знав жадної літери: але ж на політурці намальований був хлопець з книжкою у руках, а в середині — граблі, сокира, плуг, птахи, риби, звіри і під кожною цією картиною було підписано, що то воно значить. Передивившись, я вибіг на вулицю, став показувати усім хлопцям і дівчатам свою книжку, хвастав і навіть натякав, що я вмію читати. І обдурював усіх дітей малих літ, читаючи підписи під картинками не по літерам, а догадуючись по малюнкові. На другий чи на третій день азбука вже була забута.
Тільки після Другої Пречистої батько нам сказав, що записав у школу. Радощам не було кінця. Знову з'явилася книжка, в якій ми нічого не ро-