вони самі часто хапають у школярів їхні сніданки, але ж вони чистенькі, і балакають по панському, і учительскі діти. Добро бути з ними за панібрата.
Вже пізньої осени, у неділю, я вперше одяг нову чумарчину і шапку. Ну, як таким фабрикантом не явитися до учителенків? Нова сіренька чумарочка так і блищить — хотілось похвастати нею. Трохи навіть важко було на душі: не знав, кому першому показати. Довго тинявся по вулиці і пішов у садок до школи. Якось було ніяково, — вони такі чужі були. Хотілося похвастати, а йшов неначе милостини прохати. Перед своїми хлопцями я б не так позадавався. Я вже втиняюсь біля самої школи! Мені трохи холодно. Але ніхто з учителенків не виходить.
Нарешті з'явився старший, — йому було років вісімнадцять.
— Ти чого прийшов? Мені зробилось ніяково. Я топтався на місці, мовчав.
Якось не хотілося зразу хвастнути — соромно було.
— Ти ж не приніс сала або пирогів?
— Ні — і почервонів.
— Ну, так я тебе викину геть.
28
