Цю сторінку схвалено
І вона йде з почуттям жаху, — їй треба врятувати, вона не чує… І вона спасе. Це видко з її обличчя, з її походки, з її заломлених рук. Вона чує, що я коло ножа…
Грюкає засув… риплять двері… Надія у грудях… надія…
Холодні руки матери переривають мій жах.
Бліде з усмішкою обличчя… воно врятувало…
