Річ у тім, що шановний інжінєр належав до числа тих людий, яких мозок находиться в стані невпинного кипіння, як котел поставлений на сильний огонь. Часом отті кітли розриваються, часом киплять тихо й супокійно. Того дня думки Джемса Стара ходором ходили!
Біля шестої години вечером, з почти приніс слуга ще один лист. Коверта була груба і почерк письма вказував на непривиклу до письма руку.
Джемс Стар розірвав коверту. В ній був кусник паперу, пожовклий від старости, видимо вирваний iз якогось старого зшитка.
На ньому було виписане тільки одно речення:
— „Інжінєр Джемс Смар може заспокоїтися — лист Сімона Форда тепер не має значіння“.
І ніякого підпису.
Мов остовпілий стояв Джемс Стар по прочитанню другого листа, так суперечного з першим.
— Що це значить? — спитав він сам себе і знов. взяв розірвану коверту.
На ній, як і на першону листі, була печатка почти в Аберфайль. Знак, що вийшов він з того самого місця в ґрафстві Стірлінґ. Що не писав його старий гірняк це було очевидне. Та не вжеж автор цього другого листа знав тайну старого наставника, Сімона Форда, коли змінював запросини стрічі в шахті Ярова?
Чи це дійсно правда, що перший лист вже:
