Сторінка:Жюль Верн. Незвичайні пригоди Матїя Сандорфа. Т. 1 (1919).pdf/345

Ця сторінка вичитана

можна було почути, що він вишептав отсю індійську приповідку:

„Смерть не нищить, лиш робить невидимим!“[1].

Стріча на Страдоне.

Смерть Петра зробила в містї величезне вражінє, але нїхто не догадував ся правдивої причини самоубийства Петра Баторого, іменно же нїхто в світї не був би того догадав ся, що сему нещастю були винні Сарканїй і Сіляє Торонталь.

На другий день, 6 липня, мало відбути ся вінчанє Сари Торонталївної з Сарканїєм.

О тім самоубийстві, що стало ся серед так трогаючих обставин, не знала нїчого анї панї Торонталева, анї її донька. Сіляс Торонталь в порозуміню з Сарканїєм постарали ся вже о то, щоби вони нїчого не довідались.

Умовили ся так, що весїлє має відбути ся тихо, нїби длятого, що хтось помер з родини Сарканього. Торонталеви, що любив величати ся, не конче було то на руку, щоби серед сих обставин волїв він, щоби все відбуло ся спокійно, без великото шуму. Молода пара мала лиш ще кілька днїв перебути

  1. Верн нагадує сим силу гіпнотичну, звану давнїйше також маґнетизмом, спосіб звістний вже від давна також індійським факірам, котрим можна наслати на чоловіка сон подібний до смерти.