— Тільки що не зараз з льоху.
— Ну, Томе, — сказав лорд Едвард, — обережненько витягайте її: знайдені в морі пляшки часто зберігають надзвичайно важливі документи.
— Ви гадаєте? — сказав майор Мек Наббс.
— Припускаю, принаймні, що це цілком можливо.
— О, я вам не перечу, — відказав майор, — може справді там є якась таємниця.
— А ось ми зараз довідаємося, — сказав лорд Гленарван. — Ну, що-ж, Томе?
— Ось вона, — і капітанів помічник показав якусь незграбну річ, що її з великими труднощами нарешті витягнув.
— Гаразд. Звеліть вимити цю гидоту та принести пляшку на поміст.
Ось, нарешті, пляшку, знайдену в таких дивних обставинах, поставлено на чотирьохкутному столі, і лорд Гленарван, майор Мек Наббс, капітан Джон Мангльс та леді Еллен розмістилися навколо.
На морі усе справляє подію. Враз запанувала тиша. Кожен запитливо розглядав цю хруску приблуду. Чи таємницю якогось лиха заховано там? Чи, може, тільки які незначні листи нудьгуючи довірив хвилям невідомий моряк? І лорд Гленарван заходився мерщій розглядати пляшку. Робив це яко-мога обережніше — виглядав мов той слідчий, що заглиблюється ретельно в подробиці важливої кримінальної справи. Бо часто-густо найменша на око дрібниця ховає в собі вказівки до чогось важливого.
Раніше, ніж оглядати пляшку всередині, уважно досліджено нахідку зверху. На її міцній шийці були ще рештки іржавої залізної нитки, а дуже грубі стінки, здатні витримувати тиснення кількох атмосфер[1], зраджували своє шампанське походження. Пляшками такими виноградарі Аї чи Епернея ламають стільці, не ушкоджуючи ані трохи самої пляшки. Отже й ця пляшка могла безпечно подорожувати серед різних морських пригод.
— Пляшка з фірми Кліко, — зауважив простодушно майор.
З його думкою, як і слід було чекати, всі мовчки погодилися.
— Любий майоре, — сказала леді Еллен — байдуже нам, що це за пляшка, коли ми не знаємо, звідкіля вона.
— Ми знатимемо це, люба Еллен, — сказав лорд Едвард. — Вже й зараз можна мати певність, що пляшка ця здалеку. Ось гляньте, яка скам'яніла матерія її вкриває, матерія, що від впливу морської води перетворилася на мінерали. Довгий бо час ця річ перебула в океані, аж потрапила до шлунка акули.
- ↑ Тиснення „однієї атмосфери“ дорівнює тисненню трохи більше, як 16 фунтів на один квадратовий цаль.
