Грант, яка співчутливо-сумно на нього поглядала, на Джона Мангльса, що посміхався, й на непорушного майора. Потім здвигнувши плечима і зсунувши окуляри з лоба на очі, гукнув:
— Що за жарти!
Але в цю мить очі його впали на кермове колесо, де на нижній частині написано було два слова: „Дункан“ — Глазго.
— „Дункан“! „Дункан“! — скрикнув він у розпуці. І прожогом скочивши із східів, що вели з помоста, помчав до своєї каюти.
Скоро нещасливий вчений зник, ніхто, крім майора, не міг, лишатися серйозним і вибухнув загальний сміх. Помилитися на залізниці — це ще можливо. Замість потяга в Едінбург сісти до Думбартону. Нехай! Але помилитися кораблем і пливти до Чілі, коли треба до Індії, така неуважність — це вже щось надзвичайне!
Кінець-кінцем, мене зовсім не дивує ця помилка Жака Паганеля, — сказав Гленарван. — Він дуже надається до таких пригод. Колись він надрукував знамениту мапу Америки, де вставив Японію. Це йому не заважає бути великим вченим, одним з найкращих географів Франції.
— Та що ми маємо робити з цим бідолашним чоловіком? — спитала леді Еллен. — Не можемо-ж ми спровадити його до Патагонії.
— Чому ні? — суворо запитав Мек Наббс. — Ми не відповідаємо за його розгубленість. Припустімо, що це трапилося-б у потязі. Хіба треба зупиняти?
— Ні, але він висів-би на ближчій станції, — відповіла леді Еллен.
— Ну, — сказав Гленарван, — це він зможе зробити, як схоче, на нашій першій зупинці.
В цю мить пригнічений і засоромлений Паганель сходив на поміст, впевнившись, що його багаж на кораблі. Він увесь час повторяв ці два лиховісні слова: „Дункан“… „Дункан“… инших він не знаходив. Відходив і приходив, оглядав яхту, запитуючи мовчазний обрій широкого моря. Нарешті повернувся до лорда Гленарвана.
— І „Дункан“ іде?..
— До Америки, пане Паганелю.
— А саме?
— До мису Консепсіон.
— До Чілі! До Чілі! — гукнув нещасливий географ. — А моє доручення в Індію?.. Але що скаже пан Катрфаж, голова центральної комісії та пан Авезак і пан Контанберг й Вівієн де Сен-Мартен? Як мені з'явитися на зборах товариства?
— Не впадайте в розпуку, пане Паганелю. Все можна направити, — сказав лорд Гленарван, — і кінець-кінцем, ви тільки трошки, зовсім не набагато, пізніше потрапите до вашої
