— Гаразд, — мовив він, — ще немає восьмої. Отже, тоді, Ольбінете, дайте бісквіта та шклянку хересу, бо я падаю від знесилля.
Ольбінет слухав. Він нічого не розумів. А той все говорить, надзвичайно легко й швидко перескакує то на те, то на инше.
— Ну, — сказав він, — а капітан? Капітан ще не встав? А помічник його? Він що робить? Також спить? На щастя година чудова, вітер сприятливий, і корабель може йти сам…
Саме в цю мить на сходах помосту з'явився Джон Мангльс.
— Ось капітан, — мовив Ольбінет.
— А, дуже радий, — гукнув незнайомий, — дуже радий, капітане Бертоне, познайомитися з вами.
Дуже здивувався Джон Мангльс, чуючи, що його називають „капітан Бертон“ і взагалі бачучи незнайомого чоловіка на свойому кораблі.
А той знову як найввічливіше:
— Дозвольте стиснути вам руку, і як вчора я цього не зробив, це тільки тому, що не годиться підчас від'їзду нікого турбувати. Але сьогодні, капітане, я дуже щасливий зазнайомитися з вами.
Джон Мангльс в дві оці дивився то на Ольбінета, то на цю загадкову постать.
— Тепер, — сказав невідомий, — ми зазнайомилися, мій любий капітане, ми вже давні приятелі. Дозвольте-ж розмовитися: скажіть будь ласка, чи вдоволені ви з „Шкотії“?
— Що ви маєте на увазі під „Шкотією“? — нарешті спитав Джон Мангльс.
— „Шкотію“, що нею ми пливемо, цей чудовий корабель, матеріяльні якості якого вихвалювали мені не менше, ніж моральні його командира, сміливого капітана Бертона. Чи не родич ви з африканським мандрівцем Бертоном? Дуже відважна людина. Вітаю вас, коли це так.
— Я не тільки не родич мендрівника Бертона, — сказав Джон Мангльс, — але я, навіть, не капітан Бертон.
— А, виходить, я розмовляю з помічником капітана „Шкотії“? містером Берднесом?
— Берднес? — промовив запитливо Джон Мангльс, що вже починав розуміти, в чім річ. Тільки з ким він мав справу: з справжнім божевільним, чи просто з якоюсь шаленою людиною? Він міркував собі над цим, і вже хотів рішуче поговорити з незнайомим, коли на містку показалися лорд Гленарван, його дружина та міс Грант. Помітивши їх, невідомий гукнув:
— А, пасажири! пасажири! Чудово! Сподіваюсь, містере Берднесе, ви мене зазнайомите…
І невимушено подався вперед, не чекаючи на Джона Мангльса.
