перешкоди, доведеться затриматися. А на третій день — знов лист: він не ховає вже свойого незадоволення з Морської Управи.
З того дня Еллен почала непокоїтися.
Увечері, як була вона сама в своїй кімнаті, управитель замку, Альберт, запитав, чи прийме вона молоду дівчину й хлопчика, що прийшли поговорити з лордом Гленарваном.
— Тутешні?
— Ні, пані, — відповів управитель, — я їх зовсім не знаю. Приїхали Балокською залізницею, а від Балоку до Люса прийшли пішки.
— Просіть їх увійти, Альберте, — сказала леді Гленарван.
За кілька хвилин до кімнати увійшли молода дівчина й хлопчик; надзвичайно були подібні один до одного, зразу було знати, що це брат та сестра. Дівчина мала шіснадцять років. Її чарівна, трохи втомлена постать, очі, що, видно, часто плакали, обличчя лагідне, але бадьоре, убоге, проте чисте вбрання, — все збуджувало симпатію до неї. Вона тримала за руку дванадцятилітнього хлопчика. Своїм рішучим виглядом мале хлоп'я немов говорило, що може оборонити свою сестру. І справді, якби хто образив молоду дівчину, тому довелося-б серйозну мати справу з маленьким лицарем.
Молода дівчина трохи збентежилася, опинившись перед леді Гленарван. Еллен поспішила почати розмову.
— Ви бажаєте говорити зі мною, — мовила вона, підбадьорюючи поглядом молоду дівчину.
— Ні, — рішуче відказав хлопчик, — не з вами, а з самим лордом.
— Не гнівайтесь на нього, пані, — сказала дівчина, дивлячись на брата.
— Лорда немає в замку, — відповіла леді Еллен, — але я його дружина, і як що можу заступити лорда…
— Ви леді Гленарван? — запитала дівчина.
— Так, міс.
— Дружина лорда Гленарвана з Малькольм-Кестлю, який видрукував об'яву що до розбитого корабля „Британія?“
— Так, так, — хутко відповіла Еллен, — а ви?
— Я — Мері Грант, а це мій брат Роберт.
— Міс Грант! Міс Грант! — скрикнула леді Еллен, обнімаючи дівчину й одначасово цілуючи кругле личко лицаря-брата.
— Пані, що вам відомо про це страшне лихо? Чи живий мій батько? Чи побачимо ми його коли-небудь? Благаю вас, скажіть!
— Люба дитино, в таких умовах я не можу відповідати вам легковажно, не хочу давати вам марну надію…
— Кажіть, кажіть! Я твердо зустрічаю лихо й можу все вислухати.
