Сторінка:Жюль Верн. Діти капітана Гранта (1929).pdf/13

Ця сторінка вичитана

Довжина. А ось, гляньте, гляньте, і широта є: тридцять сім градусів, одинадцять хвилин. Ось воно нарешті! Тепер ми маємо цілком ясні вказівки.

— Та бракує довжини, — зауважив Мек Наббс.

— Не можна-ж усе зразу, мій любий майоре, — відказав Гленарван, — і це вже щось значить — мати точний градус широти. Таки безумовно цей французький документ є найповніший з усіх. Цілком ясно, що кожний документ є достоменний переклад инших двох, бо скрізь однакове число рядків. Тепер треба їх сполучити, перекласти все однією мовою і шукати найправдоподібнішого, найлогічнішого, найяснішого змісту.

— Якою-ж мовою, — запитав майор, — хочете зробити ви цей переклад?

— Французькою, бо найбільше слів збереглося якраз на французькому документі.

— Маєте рацію, мілорде, — відказав Джон Мангльс, — та й до того, цю мову ми всі гаразд знаємо.

— Так ось я писатиму цього документа: буду сполучати рештки слів та уривки речень, а порожні місця, що їх відділяють, залишатиму, доповнюючи тільки цілком безсумнівні уривки. Відтак порівняємо та гарненько поміркуємо.

Гленарван зараз же взяв перо, і за кілька хвилин подав своїм товаришам такого папера:

7 червня 1862 трьохщогловий корабель „Британія“ Глазго
розбився             гонії                           південній
                 до землі               двоє матросів
    капітан Гр.                                  на берег
суход                пол               жорсток      інд
                цю записку                             довжини
   і 37° 11′ шир                        Дайте їм допомогу
              загинули

В цю мить з'явився матрос упередити капітана, що „Дункан“ увійшла до Кляйдської затоки, й спитав його наказу.

— Ваші наміри, мілорде? — запитав Джон Мангльс лорда Гленарвана.

— Дістатися як-найшвидче до Думбартона, Джоне. Звідтам леді Гленарван повернеться до Малькольм-Кестлю, а я рушу до Лондону віддати нашого документа до Морської Управи.

Джон Мангльс дав відповідні накази і матрос пішов їх переказувати.

— Тепер, друзі мої, — сказав лорд Гленарван, — обмірковуймо далі цю справу. Ми трапили на слід великої трагедії. Життя кількох людей залежить від нашої прозорливости. Напружмо-ж всі наші здібності розгадати цю загадку.

— Ми готові, мій любий Едварде, — відповіла леді Еллен.

— Насамперед, — сказав лорд Гленарван, — мусимо собі з'ясувати в справі цих документів три цілком різні питання: