він претендує порівнювати свою славу з наполеонівською. Має у себе на столі невеличку статуетку імператора Корсиканця з таким написом: „Того, що не міг він виконати шаблюкою, я виконаю пером“. Чудак, алеж не пігмей-карлик, хоч би вже тому, що не тільки один написав більше ніж десяток посередніх письменників, але й тому, що був фундатором реалізму, як по філософії, так і по документації своїх романів.
Звязок з Україною утворився у Бальзака зараз же після першого успіху де-котрих його творів, що появилися на початку тридцатьох років минувшого століття, як „Останні Шуани“, „Фізіольогія шлюбу“, „Сцени приватного життя“, котрі особливо зацікавили жіночі читаючі кола.
На Україні тих часів не тільки по великих містах, але й по глухих провінціяльних кутках, було досить багато пань і панянок, яких цікавила французька література і серед котрих твори Бальзака безумовно повинні були викликати великий інтерес. Тому нема нічого дивного, що 28 лютого 1832 р. Бальзак дістав через свого видавця в Парижі лист (автограф якого загублений), з почтовою печаткою, положеною в Одесі, і підписаний романтичним словом „Чужинка“.
Автором його — як згодом дізнався заінтригований і не менш романтичний Бальзак — була Ева, або Евелина Ганська, народжена Ржевуська із села Погребищ на Київщині. Вихована вона була в небагатій, але великій шляхетській сім'ї (мала три сестрі й трьох братів), тому батьки постарались як найшвидче віддати свою молоденьку дочку за багатого дідича, на 25 років старшого від неї, Ганського. Маєток його був також на Київщині, у Верхівні, там Ганські жили. З дітей четверо померло, залишилась у живих тільки одна дочка, яка вийшла заміж за графа Юрія Мнішка і завше була любимицею Бальзака.
Гарна, молода, з ясно визначеними літературними інтересами, п. Ганська читанням старалась заповнити пустоту свого життя. Легко догадатись, яке вражіння зробили на неї твори Бальзака. Алеж їй бажалось, згідно з її поетично-містичним вихованням, замісць цих занадто реалістичних образів, побачити щось иншого у талановитого автора. Це й було вихідним пунктом для п. Ганської роспочати переписку з Бальзаком, яка через 18 років завершилась шлюбом між ними[1].
За допомогою, мабуть, гувернантки своєї дочки, походженням із Нейшателя, в Швейцарії, Ганська написала й переслала цей перший свій лист із Одеси до Парижу. Розуміється, що лист, надісланий в ті часи із такого далеку, та щей „Чужинкою“, викликав у Бальзака надзвичайне зацікавлення. За першим слідувало ще де-кілька листів з України, в яких прославлявся літературний геній Бальзака, а трохи пізніше, згідно предложенню з України, появилась в анонсах паризького „le Quotidien“ відповідь самого Бальзака, що листи її ним отримані. Ці обережні й боязкі спочатку зносини поштою, скінчились побаченням і персональним знайомством героїв нашого роману в Швейцарії, в 1833 р., потім у Відні й Петрограді, а вкінці й на Україні, в 1847 р. Не щастило Бальзакові з подорожжю на Україну. Вже з першого побачення, в Женеві в 1833 р., запроханий він був приїхати у Верхівню погостювати, та різні перешкоди не дозволили йому зреалізувати цієї мрії раніш як через 17 років. Ось як він пише про цей свій плян до
- ↑ Докладніш у Vte de Spoleberch de Lovenjoul, Un Roman d'Amour, Paris, Calmann Levy. 1896. in-8°.
