і не відпускав його увесь тиждень, все бенкетували разом їли й пили, під спів пісень усіляких і музику, а тоді попрощалися і рушили далі. І розпорядився парон Єремія, щоб кожного дня доставляли їм п’ятеро яловиць[1] і тридцятеро овець, аж поки дістануться Дунаю. Стільки про це.
1600–1. Року 1049. Мінданський парон на ім’я Михал[2] ворогував з пароном Волощини Єремією і рушив з численним військом на волоського парона, і захопив країну, завдав великої шкоди, а парона Волощини прогнав. І прибув той до польських паронів, тобто до войводи Кульського, аби той допоміг йому і розпочав війну з Михалом. І здолав Михал польське військо, і кинулося воно втікати, а він, громлячи /їх/, дістався аж до Хотина, і загнав їх у річку, що зветься Турлу[3], і багато з них потонули. Насилу втекли Кульський, а Михал повернувся до Сучави і став правити.
І подався парон Волощини Єремія до канцлера, що був у цій країні воєначальником, і заходився благати його, щоб рушив із своїм військом на того Михала, і прогнав його з країни. І ступив тоді у Волощину канцлер із своїм військом. Коли почув Михал про прихід канцлера, одразу полишив країну втечею, й почав переслідувати його канцлер, а він заліз на таку стрімку гору, що годі було на неї піднятися, й утік звідти до Мадярщини. А канцлер повернувся до Мінданської країни і заволодів нею. І посадив там замість Михала Симеона[4] – брата Єремії, а Єремія знову посів своє владарювання у Сучаві. А канцлер повернувся собі й прибув до Кам’янця, а тоді вирушив до короля. А Михал зник без сліду, а разом із ним військо його – яке тільки було.
1605–6. Року 1055. Упокоївся канцлер пан Ян Замойський, що був другим після короля, хоробрий і відважний воїн, умілий у битвах, наділений всілякою мудрістю, звитяги якого описані вже в цій книзі, аби ви, захотівши дізнатися про його сміливість, могли прочитати. Скільки звершив він подвигів і діянь відважних у цій країні, що зветься Країною ілахів, усі вони описані у цій книзі: у Москві, Цецорі, в Печі, коли полонив імператора Максиміліана, і привіз його до короля, так само й ішханів можних приводив до ніг короля закованих у кайдани, і військо, яке було, та кавалерію громив він ущент з поміччю всемогутнього Бога, що дарує хоробрість і перемогу вірним слугам, за що хвала йому і слава. Так само і татар, званих ізмаїлітами, їх теж громив завжди і перемагав, і переслідував з Божою поміччю, за що йому слава і хвала навіки, амен. І залишив по собі спадкоємця сина свого на ім’я Томас, ще молодого, але у всьому наділеного Богом чеснотами батьківськими. Хай Господь Бог убереже його від усіх підступів ворожих явних і неявних. Амен, амен, і пребуде. І був блаженної пам’яті канцлер сімдесяти літ, коли помер.
1605–6. Року 1054. За рік татари нападали на цю країну сім разів. Було це після кончини канцлера. І захопили в полон багатьох вельможних ішханів з дружинами їхніми і дітьми.
1607. Року 1056. Помер парон Волощини Єремія і замість нього поставили його сина Костянтина[5].
1609. Року 1058. Велике і жахливе лихо спіткало паронів Волощини: маючи намір убити парона Волощини Костянтина-войводу, увійшли у змову ішхани з єпископом, а він (воєвода) довідався про змову, і наказав схопити єпископа і відтяв йому голову. А єпископ виказав ішханів, отож він наказав і їм усім постинати голови. І було їх тридцять і кожен великий ішхан.
1649. Року 1097. Липень місяць. Появилися Хмельницький з Кривоносом, стільки втрат зазнала Польща, скількох татари у полон забрали! Як підійшли вони всі до
The World of the Orient, 2015, № 3
139
- ↑ В літописі – եալօվիցայ.
- ↑ Михай Хоробрий (1558–1601), господар Волощини з 1592. 1600 р. на короткий час об’єднав Волощину, Трансільванію та Молдавію.
- ↑ Тобто Дністер.
- ↑ Семен Могила, господар Валахії (1600–1601; 1602), Молдавії (1606–1607). Походив з молдавської боярської родини Могил, спорідненої з польськими магнатськими родами Потоцьких і Вишневецьких. Був сином Івана (Йона) Могили (1520–1570) і Марії, доньки господаря Петра Рареша, молодший брат молдавського господаря Єремії Могили. Батько київського митрополита Петра Могили (1596–1647).
- ↑ Могила Константин (?–1612) – господар Молдавії в 1606, 1607–1611 рр. Син господаря Єремії Могили та Єлизавети Чомортань-Лозинської.
