найбільших торговельних і промислових центрів, як Бомбей, Коломбо і Мадрас, доведеться користуватися повільнішими засобами пересування.
Перший аероплян, що перелетів Лондон — Карачі, привіз близько 10.000 листів з Англії; з цих листів для Карачі було 2.000 листів, для Калькути — 1.923 і для Бомбея — 2348 листів.
Ті, що стоять за бомбейську лінію, наводячи цю статистику, вказують, що авіолінія Бомбею потрібніша, ніж іншим містам.
Англійський уряд не звернув уваги на прохання торговельних і промислових кіл Індії, — він взяв за найкращу лінію Карачі — Рангун, яка хоч і не дає зараз значних економічних вигід, але має велике стратегічне значіння.
Англійський імперіялізм прокладає свої повітряні шляхи на Далекий Схід, нехтуючи економічними інтересами Індії і переслідуючи, головним чином, воєнно-стратегічні цілі.
Норд
Тканина була в старі часи одною з найголовніших категорій східнього довозу, а Київ тим звичайном шляхом, яким йшли каравани далі у Росію, Швайцарію та Данію[1].
Дипломатичне листування з приводу пограбованого козаками на Санжарах (р. 1545) великого каравану приводить, навіть, список тканин і іноді з досить виразним їх описом[2], як, напр.: „оксамит в штуках і в газуках, золототканий і без золота, в різних кольорах; камка „бруська“ (від м. Бруси на малоазійськім берегу), „кухтер“ та інш.
Хоча Михайло Литвін у своїх мемуарах 1550 р.[3] говорить про велику кількість шовкових дорогих тканин, які можна бачити по київських хатах, — до наших часів зберігався дуже мало східних тканин ХУІ — ХУІІ ст. Лише те, що з запорозьких куренів та „мальованих скринь“ старшини перейшло до церков, зберіглося по ризницях, хоча у зіпсутому вигляді —переробленим на речі культового вжитку.
