Сторінка:Журнал «Східний світ», 1930. – № 1–2 (10-11).djvu/363

Ця сторінка вичитана

найбільших торговельних і промислових центрів, як Бомбей, Коломбо і Мадрас, доведеться користуватися повільнішими засобами пересування.

Перший аероплян, що перелетів Лондон — Карачі, привіз близько 10.000 листів з Англії; з цих листів для Карачі було 2.000 листів, для Калькути — 1.923 і для Бомбея — 2348 листів.

Ті, що стоять за бомбейську лінію, наводячи цю статистику, вказують, що авіолінія Бомбею потрібніша, ніж іншим містам.

Англійський уряд не звернув уваги на прохання торговельних і промислових кіл Індії, — він взяв за найкращу лінію Карачі — Рангун, яка хоч і не дає зараз значних економічних вигід, але має велике стратегічне значіння.

Англійський імперіялізм прокладає свої повітряні шляхи на Далекий Схід, нехтуючи економічними інтересами Індії і переслідуючи, головним чином, воєнно-стратегічні цілі.

Норд


ТУРЕЦЬКІ ОКСАМИТИ ЛАВРСЬКОГО МУЗЕЮ

Тканина була в старі часи одною з найголовніших категорій східнього довозу, а Київ тим звичайном шляхом, яким йшли каравани далі у Росію, Швайцарію та Данію[1].

Дипломатичне листування з приводу пограбованого козаками на Санжарах (р. 1545) великого каравану приводить, навіть, список тканин і іноді з досить виразним їх описом[2], як, напр.: „оксамит в штуках і в газуках, золототканий і без золота, в різних кольорах; камка „бруська“ (від м. Бруси на малоазійськім берегу), „кухтер“ та інш.

Хоча Михайло Литвін у своїх мемуарах 1550 р.[3] говорить про велику кількість шовкових дорогих тканин, які можна бачити по київських хатах, — до наших часів зберігався дуже мало східних тканин ХУІ — ХУІІ ст. Лише те, що з запорозьких куренів та „мальованих скринь“ старшини перейшло до церков, зберіглося по ризницях, хоча у зіпсутому вигляді —переробленим на речі культового вжитку.

 
  1. Грушевський М. Історія України-Руси т. VI.
    М. Литвін. Мемуары, относящиеся к истории Южной Руси, вип. I, ст. 51.
  2. Грушевський М. Історія України-Руси, т. VI стор. 15.
  3. Мемуары, относ, к истор. Южн. Руси, вип. I, ст. 52