зв'язати її шляхи з історичним шляхом на Індію, приборкати волю Персії зовнішніми позиками, що потрібні Персії для залізничного будівництва — ось завдання, що стоять тепер перед британською політикою в Персії.
Як відомо, Персія зв'язана з світовими ринками (за винятком СРСР) такими шляхами: через Дуздаб—Мірджаву—Індійську залізницю; через Керманшах—Ханекен—Баґдад—Басру і через порти Перської Затоки.
Ці шляхи зв'язують з Заходом не лише південну Персію, а й північну і північно-східню; Дуздаб—Мешед; Керманшах—Хамадан—Казвін—Тегран; Бушір—Ісфаган—Тегран і т. д.
Всі ці шляхи цілком відповідають інтересам Англії, а новий трансперський шлях, якому Англія надає виключного економічного і політичного значіння (питання про вибір головної дільниці), подає англійським політикам великі надії поступово втягти центральну і північну Персію в орбіту англійського імперіалізму.
Тут треба підкреслити виключне значіння зовнішньої торгівлі в економіці Персії, через що ключ економічного впливу на Персію має той, хто держить в руках її шляхи до світових ринків.
До цього часу спроби Англії заволодити ключем економічного впливу на Персію розбивалися об свідомість перського народу того, що економічна емансипація Персії неможлива без дружби з СРСР.
Звідси енерґійна підривна робота Англії, щоб дискредитувати та зірвати торгівлю Персії з Радянським Союзом.
Цим пояснюється й останню антирадянську кампанію англофільської частини перської преси.
Англійський імперіялізм сподівався підірвати радянсько-перську торгівлю, використавши Трансперський шлях. Але основним завданням англійської імперіалістичної експансії є послабити економічні зв'язки поміж СРСР і Перським Азербайджаном. До останнього часу для цього англійці мали проект залізниці Трапезунд—Тавріз. Але шлях Трапезунд—Тавріз (валками) є тимчасовий транзитний шлях, і він втрачає значіння, якого набув за часів, коли було закрито Закавказький шлях. Крім того, політика турецького уряду позбавляє англійських імперіялістів можливости закріпити за собою цей шлях.
Серйозно загрожувати СРСР цей шлях не може, і Англія намагається організувати тепер Равендузький сошейний
