авторів та у традиціях вірменського народу. Однак, далі вірменська людність вбрала в себе низку інших малоазійських елементів. Дуже можливо, також, що підчас розповсюдження по Малій Азії і панування в Каппадокії фрігійці асимілювали низку тубільних елементів, в тому числі й елементи хетські. Особливо сильно повинна була відбиватися ця асиміляція на поступових східніх окраїнних елементах фрігійської народности, що з'явилися надалі основним, організувальним початком вірменського народу. Асиміляція тубільних елементів мала місце і в дальшій історії вірменського народу. З особливою силою вона мусіла виявитися у II ст. до нашої ери після завоювань Артаксія та Заріярдра та за доби вірменського розквіту та Тиграна Великого, коли до Вірменії приєднано низку провінцій, відібраних у сусідніх народів. Всі ці провінції за формальними вказівками Страбона вірменізовано (кн. XII, гл. XIV, § 5 і дальші); про вірменізацію тубільних елементів говорить також Мойсей Хоренський. Дані про вірменізацію стародавніх переднєазійських тубільних етнічних елементів цілком стверджує антропологія. Вона встановила точно, що тип, що зветься тепер вірменоїдним, є дуже старовинний і є в Передній Азії (разом із середземноморським) типом основним (див. роботу, що тільки но вийшла, проф. В. В. Бунака — Rania Armenica). Стародавність так званого вірменоїдного типу зовсім не суперечить гіпотезі індо-европейського походження основного, організаторського елементу вірменської людности. Цей елемент міг легко розчинитися в асимільованих ним тубільних елементах, так само, як модифікувався в наслідок злиття зі стародавніми малоазійськими народностями тип тюрко-монгольський: сучасний турок-осман втратив мало не всі основні риси монголоїда і за своєю антропологічною вдачею мало чим відрізняється від кавказьких та балканських народностей, що його оточують.
В загальних рисах історія вірменської людности у світлі історичних, лінґвістичних та антропологічних досліджень уявляється такою. Східньо-фрігійські елементи, вірмени, або протовірмени, осідають у VI віці нашої ери в районі стародавнього Урарту, де вони асимілюють тубільські халдські елементи. Відкололися східні фрігійці-вірмени не підчас розквіту фрігійської людности, бо вірмени не могли утворити в колонізованих ними ванських областях сильного державного формування. Вірменія, що
