А. ХУДАДОВ
Ванська держава перестала існувати в VI в. до нашої ери. На 525 р. на території Ванського царства ми знаходимо вірмен. Ванське царство, очевидно, зруйнували не мідяни, що поширили своє панування аж до нижньої течії р. Галіса, а вірмени. З'явлення у VI в. до нашої ери вірмен в області, розташованій у горішньому воздоборі Ефрата, Тигра та Ванського озера, має характер міґрації.
Після занепаду Ванського царства халди не зникли; очевидно, головну масу халдів було відтиснуто у межі Закавказзя, де їх знайшов у 400 р. до нашої ери Ксенофонт, при чому значну частину південного Закавказзя халди колонізували ще за попередньої доби (від XI по XII ст. ст. до нашої ери; див. Міщанинова „Халдоведение)“. Однак, не всіх халдів відтиснуто в Закавказзя: частина їх затрималася на Чорноморському узбережжі в районі Феміскіри, Фарнакії та Котіори, де вони осіли, видимо, також за доби розквіту Ванського царства. Халдів, що залишилися в межах Ванського царства, поступово асимілювали вірмени, на що вказують урартські елементи, що увійшли до складу вірменської мови (див. невеличку, але надзвичайно цінну роботу проф. Л. З. Мсеріянца „О так называемых Ванских (Уратских) лексикальных и суфикальных элементах в армянском языке“). Елементи ці так сильні у вірменській мові, що акад. Н. Я. Марр схиляється визнати їх за основні, тоді як елементи „арійські“ (термін Н. Я. Марра) є нібито нанесеними. В усякому разі, на думку Марра, вірменська мова є мовою гібридною, що утворилася в наслідок сумішу стародавньої до „арійської“ вірменської мови, рідної грузинській, з мовою індоєвропейською, мовою заходців-завойовників. Однак, думка акад. Марра в даному разі не збігається з панівним у лінґвістиці поглядом, а саме, що основа вірменської мови — індо-европейська. А втім
