Іванова, енерґійний протест з боку Радянського Уряду, визволення Іванова й, нарешті, компромісна угода між правлінням залізниці та місцевою владою.
Наступний конфлікт зв'язаний із шкільною справою. Хінська адміністрація зажадала, щоб гроші, приділені залізницею на школи в смузі відчуження, передавалися в безконтрольне розпорядження хінській адміністрації. Чи мали рацію ці вимагання з погляду суверенних прав Хіни? Вони безпідставні, хоча б тому, що в радянсько-хінській угоді 1924 року перелічені всі справи, що переходили з відання Правління залізниці у відання хінської влади. У цьому перелікові ми знаходимо: судову справу, громадянську й військову адміністрацію, поліцію, місцеве самоуправління[1], оподаткування, маєтки, крім земель, потрібних самій залізниці; проте про шкільну справу в угоді нема жодного слова. Потім, шкільна справа в руках ХСЗ не є якийсь виняток, спеціяльно спрямований проти Хіни: за існуючим порядком багато інших залізниць мають свої шкільні органи, свої школи, що утримуються на кошти цих залізниць і відвідуються дітьми залізничників.
Коли звернутися до загальних принципів, то треба взяти до уваги право національних меншостей на культурну автономію і, в першу чергу, в царині шкільної справи. Це розглядається в теперішній час, як загальновизнаний принцип не тільки внутрішнього, але й міжнароднього права. Для буржуазного світу це більш гола деклярація, ми же вважаємо цей принцип за реальний та обов'язковий. Цілком зрозуміло, що руське та українське (і взагалі — не хінське) населення в смузі вивласнення, не порушуючи суверенних прав Хіни, має право користуватися своїми окремими національними школами. Ми не будемо вимагати, щоб хінський уряд приділяв із своїх коштів на утримання, скажімо, руських або українських шкіл, але якщо гроші на ці школи приділені управлінням залізниці, що виконує в цім відношенні певні зобов'язання щодо трудящих, які працюють на цій залізниці, то, безперечно, це тільки певне здійснення принципу національної автономії в царині культурно-освітній. Кошти, приділені управлінням залізниці на утримання шкіл, є додаткове винагороджування залізничників. Замах на ці школи, замах на власне керування
- ↑ Мова мовиться про контролю над міським самоуправлінням у смузі вивласнення.
