Всі виключні права, що ламають суверенітет Хіни, Радянсько-Хінський договір без застережень відкидає. Здавалося б, що після 1924 року, коли Хінська Східня залізниця стала комерційним радянсько-хінським підприємством, боротьба скінчена, що з цього моменту для залізниці настає час спокійного життя і роботи, відновлення руйнувань, що поробила громадянська війна й інтервенція[1]. Але, як відомо, з кінця 1924 року починається ряд конфліктів між управлінням залізниці і адміністрацією Маньчжурії, а пізніш і владою Нанкіну (Хінська частина управління залізниці була тільки виконавцем волі маньчжурської адміністрації і самостійної ролі в цих конфліктах не грала).
Перший конфлікт кінця 1924 року виник з приводу т. зв. приписних складів на деяких дільницях Хінської Східньої залізниці. Як багато інших залізниць, Хінська Східня залізниця цілком справедливо та законно брала з власників складів орендну плату за користування дільницями залізниці. Раптом купці-орендарі відмовляються платити оренду. Правління Хін. Східньої залізниці гостро протестує. Купці, підтримані начальником Харбінської округи, генералом Чжан-Цзо-сяном, апелюють до Чжан-Цзо-ліна. Останній спершу стає на їх сторону, але кінець-кінцем мусить відмовитися від підтримки купців.
Цей перший випадок не дає серйозних наслідків. Одначе з того моменту конфлікти не припиняються, їх прикрість, сила нападу чимраз більше зростають. 1925 року сталася сутичка з приводу відомого наказу № 94 управителя залізниці (Іванова), яким звільнялися з залізниці особи, що не були ні в радянськім, ні в хінськім громадянстві. Наказ цей цілком згоден з радянсько-хінською угодою 1924 року[2].
Того ж таки року спроба перевозити без плати хінське військо й втручання хінського військового командування до технічного управління залізницею викликали ще гостріший конфлікт. Стався арешт начальника залізниці
- ↑ Держави-інтервенти визискували залізницю, перевозячи нею своє військо. Характерно, що проповідуючи принцип, „святости зобов'язань“, коли цього вимагають їх інтереси, напр., в питанні про царські борги, Англія, Франція, Сполучені Штати і Япанія не заплатили досі Хінській Східній залізниці своїх боргів за перевезення війська, що доходять до десятків мільйонів карбов. Див. China Year Book за 1921–22 рік, p. 682.
- ↑ Арт. 5. „Угоди про тимчасове управління Хінською Східньою залізницею“ з 31. V. 1924.
