блакитних жгутів і под. Самий тип мавзолею — відкритої альтанки (порівняй подібні ж на Шахі-Зінда в Самарканді, на Імамському кладовищі в Бухарі, на ханському кладовищі в Бахчисараї, Чільтерлі в Карасубазарі, біля очної лікарні в Баку), здається походить від „суфи“ — альтанки, відкіля закононавчатель навчає учнів, що зібрались навколо нього. Пристосовування її, яко мавзолею, дало в даному випадкові поганий ефект. Навіть споруда навкруги мавзолею охоронного кільця грубої кладки з дикого каменю не врятувала його від засипання. Мавзолей через близкість до датованої (1322 нашої ери) круглої Бардинської башти та за відсутністю в його оздобі органічних елементів мережок, що були вже там вжиті, треба датувати раніш круглої башти, напр. самим початком XIV в. Як можна гадати, кахлі місцевого виробництва.
Касраниды, ведшие свой род от сасанида Хозроя, строили преимущественно укрепления или мавзолей и мечети по святым, чтимым народом местам. Общежительный монастырь дервишей, Ханека, — основанный у могилы св. Пир-Гусайна, объединяет эти элементы военного и религиозного строительства. Большой прямоугольник на холме над речкой Пирсагатчай и дорогой из Сальян в Шамаху обнесен крепостной стеной с бойницами и круглыми смотрильными башенками. Изразцами была украшена малая комнатка над могилой святого: здесь, в половину человеческого роста, по стене шел эпиграфический фриз, — синие рельефные буквы по золотистой растительной прописи (по Дицу — черта турецкого влияния); по низу стены, а также в облицовке самой могилы и косяка двери, восьмиконечные майоликовые звезды (на них надписи по краю, растительный орнамент, изображения животных и птиц) чередовались с лазурными крестами, заостренными по концам.
Вся южная стена мечети орнаментирована рамками из резного гипса; обрамление михраба представляет повторяющееся, выложенное из мелких звездочек, очертание лампады;
